Всі кажуть, що війна.

І ті, хто реально воюють, і ті, хто на цьому отримує профіт.

Навіть пан Порошенко, який більше опікується політичними конкурентами, ніж обороною країни, який як Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України не прийняв жодного нормативного акту щодо збройної агресії Московії і окупації нею наших земель на Донбасі, розповідає американським офіцерам як він воює проти Московії.

Але ж це насправді війна.

Її попри сподівання багатьох не обійти манівцями.

Їі за нас не виграє ніхто.

Ніяка допомога не буде вирішальною, якщо ми не напружемо всі сили.

Першою типовою помилкою більшості громадян України є сподівання, що Московія буде задоволена частковими поступками, що можна досягти миру за малу ціну.

Другою типовою помилкою є сподівання, що владна еліта захистить їх від московської агресії, що владна еліта готова до рішучої боротьби проти московського імперіалізму.

За таки помилки ми сплатили велику криваву ціну. Крим, Луганськ і Краматорськ, Донецьк і Слов'янськ, Ізварине і Іловайськ, донецький аеропорт і Дебальцеве, зруйновані міста і села, тисячі загиблих і понівечених нічому не навчили а ні владну еліту, а ні масу українського електорату.

Московія не задовільниться частковими поступками, вона буде нарощувати зусилля, намагатися зруйнувати саму українську державність, унеможливити створення в Україні вільного суспільства, оскільки успішне і вільне українське суспільство самим фактом свого існування зруйнує всі московські імперські потуги.

Ми не спроможні перемогти Московію за її правилами, за її схемами ведення війни.

Московія попри всі санкції значно переважає і переважатиме нас ресурсами, тому для перемоги нам потрібна війна асиметрична.

Я кажу саме про тотальну війну.

Що означає тотальна війна?

Тотальна війна ведеться всією активною частиною суспільства, активна частина втягує в боротьбу з ворогом більшу частину населення.

Тотальна війна ведеться одразу в усіх сферах діяльності суспільства: світоглядна, ідеологічна, інформаційна, соціально-організаційна, економічна (господарська), воєнна.

В тотальній війні беруть участь громадянин, суспільство, держава. Держава є однією із складових тотальної війни, найбільш потужною за ресурсами, але підпорядкованою громадянам і суспільству на світоглядному, ідеологічному та соціально-організаційному рівнях.

Тотальна війна ведеться як проти зовнішнього ворога і його п'ятої колони, так і проти тих, хто в середині країни готовий поступитися ворогу задля збереження власних особистих або корпоративних переваг.

Сама збройна боротьба є лише частиною тотальної війни і спирається на світоглядну, ідеологічну, інформаційну, організаціну перевагу над ворогом.

Лише ми самі можемо перемогти, ніхто у світі не буде воювати замість нас. Слід добиватися підтримки інших країн, але бути готовими перемогти самотужки.

Щоб вести тотальну війну і перемогти в ній, ми маємо чітко визначити головні завдання у всіх сферах і послідовно наполегливо їх реалізувати.

Оскільки вплинути на державні рішення активній частині населення не вдалося, слід зосередитися на тому, що можливо зробити власними силами.

В ідеологічні царині: формування зрозумілих для активної частини суспільства сенсів, середньострокової і короткострокової програм дій на чітких ідеологічних засадах, мотиваційних гасел для широких мас. Не можливо перемогти, коли ти за мир, а не за перемогу.

В інформаційній війні: побудова загальнонаціональної системи пропаганди, незалежної від фінансових груп і державного апарату.

Організаціно: утворення громадянської воєнно-патріотичної сили без прив'язки до політичної партії і на її основі мережі, спроможної діяти узгоджено, приймати рішення оперативно, зосереджувати зусилля на головних напрямках швидко. Створення системи масової військової підготовки, спроможної готувати військовонавчені резерви і для територіальної оборони, і для партизанського опору, і для мобілізаціного резерву Збройних Сил. За приклад можна взяти естонський Кайтселійт і литовських добровольців, які починали свою діяльність без державної підтримки.

Всі ці зміни має робити суспільство власними силами і ресурсами, водночас тиснути на владну еліту для залучення її ресурсів і ресурсів держави.

Не йдеться про те, щоб просто зараз кожному купувати гвинтівку, виготовляти вибухівку і йти захоплювати Москву або звільняти Крим. Йдеться про закладання підгрунтя для перемоги.

Якщо ми готові до менших зусиль, ніж ворог, ми програємо. Зусиль самого державного апарату замало для нашої перемоги.

Натомість готовність навіть десятої частини населення до організованого збройного опору ворогу унеможливить перемогу Московії за будь-яких сценаріїв.

Отже, маємо бути готовими до більшого, ніж ворог.