Щодо однієї з найбільш ефективних армій континенту, яку побудував Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України і гонорово розповів про це вчора в Давосі.

Оскільки це у мене не наукова стаття, то коментую за можливості коротко і спрощено. Ефективність того самого війська можуть оцінювати по різному, і кілька оцінок можуть бути правильними, хоча суперечать одна одній і навіть заперечують інші. Все залежить від того, за якими критеріями оцінюють це військо і для чого роблять таке оцінювання.

Отже, яке військо можна назвати ефективним?

Існує чітка умова, в межах якої можна взагалі розглядати ефективність будь-якого війська. Вона проста і очевидна: чи спроможне те військо виконати головне із покладених на нього завдань. Це обмеження для будь-якої методики оцінювання ефективності. Якщо спроможне, тоді можна за однією з методик оцінювати його ефективність. Якщо ні, то про його ефективність не може йтися взагалі, яким би за чисельністю, озброєнням, навченістю, витратами ресурсів воно не було. Одне і те саме військо може бути більше чи менше ефективним стосовно певного переліку завдань, коли може якимось чином їх виконати, і неефективним взагалі стосовно інших завдань, які не спроможне виконати.

Якщо військо спроможне виконати своє головне завдання, тоді його ефективність можливо оцінювати або за тим, скільки ресурсів воно витратить і втратить для виконання такого завдання, або за тим, який обсяг завдань воно може виконати за визначених витрат ресурсів. Можуть бути як додаткові й якісь інші критерії оцінювання.

Яке ж головне завдання Збройних Сил України?

Воно чітко і безальтернативно встановлено Конституцією України: «Стаття 17. Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України». Із цього для мене виплаває, що Збройні Сили України, які вони є зараз, не можна оцінювати як ефективні за їхнім основним призначенням, оскільки вони і нинішня українська держава в цілому не спроможні оборонити Україну, захистити її суверенітет, територіальну цілісність і недоторканість, зокрема звільнити від окупації українських громадян, які перебувають у ній, і окуповані українські землі.

До речі, на такій неспроможності постійно і настирливо наголошує і особа, які є чинним ВГК ЗС України. Так само всі з вищого політичного і військового керівництва України публічно заявляють, що у разі великомасштабного вторгнення Московії на інші землі України наше військо, яким воно є, буде неспроможним зупинити просування ворога, розгромити його угруповання і примусити йти з нашої території. У такому разі воно муситиме для запобігання повному його розгрому відступати орієнтовно на рубіж Дніпра. Тому, за їхніми твердженнями, ми мусимо протидіяти винятково дипломатичними засобами. Поєднання таких тверджень з заявою про найефективнішу армію у людей притомних і знайомих хоча б з основами логіки може викликати когнітивний дисонанс.

Отже, ми маємо припустити, що пан ВГК ЗС України на цьогорічному форумі в Давосі або свідомо, цілеспрямовано і нагло брехав просто в очі не лише нам, але й керівництву країн, які підтримують Україну проти агресії Московії, або у нього є якась інша правда, в яку він щиро вірить, і яка перебуває за межами Конституції і законів України.

Моє припущення, що пан ВГК ЗС України не брехав, а має свою правду. Клав він і на Конституцію, і на закони, і на населення. Не збирається він виконувати свої конституційні обов'язки і тому не хоче і не буде витрачатися наші з вами бюджетні кошти для перемоги. Він порахував, що для його бізнесу і збагачення виконувати конституційні обов'язки витратно, а нехтувати ними вигідно. Тому він для себе визначив інше завдання Збройним Силам України: стояти де стоять, тримати ситуацію стабільною, як вона є зараз, щоб він міг нею скористатися для ще більшого власного збагачення. Таке завдання наше військо дійсно виконує ефективно.

А як же зміни, які відбулися у нашому війську за минулі чотири роки? Так, зміни на краще відбулися, це правда. Недостатні, але відбулися, і це дуже гарно і дуже приємно. Проте ці зміни не наблизили наше військо до того рівня, коли ми взагалі маємо підставу оцінювати їхню ефективність щодо виконання їхнього конституційного завдання. Не наблизили тому, що вектор цих змін хибний. Не наблизили тому, що вектор руху держави хибний, а Збройні Сили не можуть змінюватися по іншому, ніж вся держава.

Що нам потрібно для ефективних Збройних Сил?

Для ефективних Збройних Сил нам потрібна ефективна економіка, яка сприяє і вітчизняному бізнесу і зовнішнім інвестиціям. Нам потрібен високий рівень життя населення, який не примушував би людей масово шукати кращої долі в інших країнах, який стимулював би їх обороняти свою землю. Нам потрібне правосуддя. Нам потрібна свобода, нам потрібна відповідальність. Нам потрібен динамічний розвиток всієї країни. Нам потрібне все те, що в принципі неможливо за влади мародерів.