Це написано в продовження дописів Павла Себастьяновича https://site.ua/pavel.sebastyanovich/9073 і https://site.ua/pavel.sebastyanovich/9104
Я не вважаю, що в Україні «зрада». Ані трохи. Ніякої зради.

Бо зрадити можуть свої, а вороги не зраджують.

Вони просто вороги, з ними або перемир'я, яке вони боятимуться порушити, або вони здаються, або їх треба знищувати.

Крім ідейних ворогів є ще щури, які просто мають таку природу. З щурами взагалі нема сенсу про щось домовлятися.

Так, очолюють країну на всіх рівнях ті, хто є для мене ворогами. Ворогами за цінностями, за принципами, за діями.

Тому я непохитно впевнений, що для збереження країни, суспільства і нації треба брати владу. Саме «брати владу» — так стоїть завдання. Брати легітимно, так, щоб втримати оборону і навіть негайно її зміцнити, так, щоб це визнала активна частина населення і зовнішні партнери. Із зовнішніх акторів нас цікавлять лише партнери, лише ті, від кого можна отримати підтримку у нашій національно-визвольній цивілізаційній війні проти агресії Московії. Найліпший з легітимних способів вибори, проте не єдиний. Це може бути Майдан, це може бути інший спосіб, який підтверджений волею громадян.

Чи потрібна «кристалізація», про яку пише Павло? Так, потрібна.

Чи проблема у відсутності ідеї і проголошених першочергових кроків?

Нема такої проблеми.

Консенсус є з багатьох принципових речей.

Повна люстрація всіх, хто розкрадав країну і прислуговував їм — можновладців, суддівських, прокурорських, всіє правопохоронної системи.

Виборні судді і шерифи.

Самоврядування.

Менше держави, більше громадянина.

Максимальна свобода підприємництва. Податки, мито — все зрозуміло, просто і однаково для всіх.

Взагалі максимальна свобода.

І максимальна відповідальність.

Екологія. Очистити землю, воду, повітря для здорового життя.

Освіта. Розкриття здібностей і талантів кожної людини, знаходження «сродної праці».

Безумовне володіння державною мовою і безумовне використання всіма і кожним, хто є на державній службі та у місцевому самоврядуванні, у війську, поліції та спецслужбах.

Позбавлення ганебної власності. Реприватизація того, що використовується з порушенням умов приватизації або на шкоду нам. Так, вони мають поділитися, і поділитися великою часткою. Не хочуть добровільно — то примусово.

Нам вести війну, тому загальний військовий обов'язок, як в Ізраїлі. Хто неспроможний — відпрацюй на оборону особисто. Не заплати, а відпрацюй. В шпиталі, на будівництві укріплень і споруд.

Обмежень мінімум, але за їхнє порушення покарання жорстке і невідворотне.

То чому тоді всі окремо, чому після Майдану-2 нічого не змінилося?

Цінності і принципи. Панове, це перше, про що треба публічно домовлятися. Саме публічно, не під ковдрою. І дотримуватися безумовно, якщо навіть невигідно. Решта ідеології, програми і плани вже потім.

Вірність слову, безумовне виконання зобов'язань. Довіра. З тими, до кого нема довіри, не намагатися обкластися томами договорів на всі випадки обману, а просто не мати справу.

Готовність до боротьби, готовність йти до кінця, готовність до самопожертви. Не готовий? Стій у третій шерензі.

Відкинути заробітчанство і політичних заробітчан. Боротися не лише тоді, коли спонсор заплатив гроші. Нема спонсора — боротися за свій кошт.

Готовність захищати своїх. За будь-яку ціну, у разі потреби з ризиком для себе.

Небагато треба, так?

І ще принципова річ.

Нова Україна, нова нація буде мілітарною, або її не буде.

Пишуть, що більшість виборців голосуватимуть за популістів,хто пообіцяє гречку і порядок?

За балакунів і біг-борди голосують, коли нема реально сили, за яку можна проголосувати. Коли така сила є, голосують за неї.

Стрижнем нової України і нової нації буде людина з карабіном або гвинтівкою. Освічена, вільна, відповідальна і озброєна.

Приходьте, чекаємо на вас.