Чим ближче 8-9 травня, тим активніше в інформпросторі накалялись пристрасті. Дуже прикро, що в українському суспільстві ще є підґрунтя для спекулювання цими темами. І це дає можливість деяким політикам, громадським діячам та «лідерам думок», замість конструктивних дій, здобувати собі політичні та інші дивіденди.
Замість того, щоб критично підходити до розгляду цього питання та об'єднувати, вони навпаки поляризують суспільну думку своїми категоричними словесними баталіями.
Це цинічний холодний розрахунок з їх сторони, чи, дійсно, вони не здатні до свідомого та критичного погляду?
Але вони мене не хвилюють...Чекаю того для, коли в них просто не буде «вух і очей» в які вони вливають свої войовничі заяви, що виключно їх правда є істинною останньої інстанції.
Якщо б їхньої ціллю було дійсно зрозуміти сторону опонента в діалозі, щоб разом дійти до консенсусу і спробувати глянути на питання максимально цілісно...
Якщо б вони усвідомлювали відповідальність об'єднувати і показувати цей приклад людям, чия увага до них прикута...
А так...
Вони лише експлуатують Вашу увагу не даючи Вам самим ясно глянути на цю картину.
Адже не так все складно, як вони нам це при підносять.
Чому потрібен День Пам'яті і Примирення?
Так історично склалось, що предки нинішніх громадян країни воювали з різними мотивами.
Хтось воював, під стягами радянського окупанта проти фашистського окупанта.
Хтось воював з далекоглядною ціллю здобути незалежність від обидвох окупантів.
Ось між тими, хто по різному оцінює історію і потрібне примирення.
Також цей день вимагає від нас пам'ятати, що в війні не має романтики.
Що це ганебна сторона людської натури і пам'ятати наскільки небезпечно потрапити на гачок пропагандистської машини схиблених «вождів», які не гребують війною, щоб залатати свої комплекси.
Чи потрібно святкувати День Перемоги?
Так. Одиниці тих, хто воював і ще живий...і переміг те зло проти якого боровся в праві на святкування. Але чи розумно святкувати День Перемоги нащадкам переможців? Якщо критично поглянути, то ні. Приліпити до власного его образ переможця?! Ми не вправі приписувати собі заслуги наших предків. Тому для нас предмету для святкування не має. Є лише смисл Пам'ятати та бути вдячним переможцям.
Ще важливий нюанс.
Історія уже дала однозначну відповідь. Що фашистський, що радянський режим були злочинними. Простий висновок. Не розумно і безвідповідально використовувати їх символіку.
Також нерозумно романтизувати війну шляхом військових парадів, гаслами «На Берлин», «Можем повторить», популяризацією образу переможця серед покоління, яке не знало війни, надяганням діток в військову форму, танцями, гулянням і т.п. Все це роблять лише ті режими, які розглядають своє населення, як інструмент у можливій майбутній війні заради власних інтересів. Тому звісно їм потрібно нав'язувати позитивний образ війни. Також маніпулювання «переможним» минулим — це спосіб залатати відсутність досягнень в теперішньому. Так робив Радянський Союз, так робить сучасна Росія.
Думаю, ніхто свідомо не хоче ставати жертвою пропаганди, підміняти рельні досягнення міфічним образом переможця та виховуватись гарматним м'ясом.
Тому давайте переможемо і не дамо шансу цим маніпуляторам розділяти суспільство жонглюючи такою болючою темою.
СПРАВЖНІХ, А НЕ РЯЖЕНИХ ВЕТЕРАНІВ З ПЕРЕМОГОЮ!
А усім нам:
НІКОЛИ ЗНОВУ!