Останнім часом багато обговорюють інтерв'ю очільника «Укрнафти» Сергія Корецького після перших 100 днів перебування на посаді. Нагадаю, Сергія Корецького призначили головою «Укрнафти» після націоналізації підприємства у листопаді 2022 року. Тоді держава обґрунтовувала цей крок війною та оборонними потребами. Під час економічного форуму в Давосі заступник голови Офісу Президента Ростислав Шурма заявив, що підприємство довелося націоналізувати через відмову компанії постачати нафтові продукти Збройним Силам України. 
 
Але, якщо розібратись, в повноваження «Укрнафти» постачання нафтопродуктів не входить. Це компетенція «Укртафтнафти, яка за півроку війни поставила більш 50 тон палива армії. Компанія займається лише видобутком газу та нафти. Тож причини націоналізації були абсолютно надумані.
 
Лише після публікації певних документів стали зрозумілі справжні мотиви націоналізації стратегічних підприємств – розподіл активів між своїми. Скандал із заробітною платою Корецького – яскравий приклад. Згідно із документами, Корецький за власною вказівкою отримував зарплату понад1,5 мільйона гривень! Це із нарахуваннями зайвих понад 700 тисяч. Більше того, нарахування відбулось без погодженого контракта Міністерством оборони, яке його погодило лише у лютому 2023 року. Тобто, замість проведення реформ та здійснення стратегічних змін, Корецький із командою розпочав розкрадання стратегічного для країни підприємства, і це в умовах військового стану. 
 
Цікавим є те, що Корецький також продовжує політику кумівства в традиціях Януковича. Корецький влаштував на роботу Дениса Куніна, екс першого заступника міністра економіки, свого кума, з яким працював на мережі автозаправок WOG. До цього часу Корецькому та Куніну вдавалося реалізовувати свої схеми, але нещодавно НАБУ опублікувало фільм про корупційну діяльність Фонду державного майна у головній ролі з Куніним та Сенниченком. Опинившись в центрі скандалу, Куніну довелося звертатися до  свого кума Корецького, і той допоміг йому обійти заборону на виїзд чоловіків закордон та виїхати до Румунії, а звідти до Арабських Еміратів.  Ось такі підсумки „націоналізації“.  
 
Скандали із „Укрнафтою“ стала тривожним сигналом й для західних інвесторів, які готуються допомагати України у відновленні після завершення війни, оскільки влада заради корупційних схем знехтувала правом приватної власності. Після війни це питання ще доведеться якось вирішувати —  повертати акцій акціонерам або ж сплачувати їм відшкодування. Але міжнародні інвестори ще довго діятимуть з урахуванням цієї історії, неприємний осад від якої залишиться в будь-якому випадку.