Українська держава має стояти на боці тих, хто створює робочі місця сплачує мільйони гривень податків і системно підтримує ЗСУ. Інакше ми самі, піддавшись інформаційному хайпу, допомагаємо ворогові ослабити нашу економіку.
Компанія з чистою репутацією стала жертвою брудної конкуренції та інформаційного хайпу
Кейс компанії «Мономах» – це кричущий приклад абсурдної недолугості опонентів, які завдали удару не лише по репутації бізнесу, але й по економічній стійкості держави.
Чому потужного українського виробника, що сплатив до бюджету понад 470 мільйонів гривень, вирішили очорнити, звинувативши у співпраці з ворогом? Давайте розбиратися разом.
Дисонанс, що шокує…
У розпал повномасштабної війни, коли кожен чесний бізнес, що працює і сплачує податки, є опорою фронту, компанія «Мономах» – національний лідер чайно-кавового ринку з 34-річною історією – стала мішенню для безпрецедентної репутаційної атаки. Звинувачення у нібито «роботі на території агресора» пролунали декілька місяців тому, як грім серед ясного неба. На перший погляд, це може здатися черговою «зрадою». Але якщо поглянути на факти та цифри, які свідчать про діяльність компанії, виникає не просто здивування, а логічний шок: як можна одночасно фінансувати вбивства росіянами українців і масштабно підтримувати українську армію?
Цей закид і подальша інформаційна атака у вітчизняних медіа є логічно абсурдними і створюють абсолютний дисонанс із реальною, прозорою діяльністю «Мономаху». Компанія, що має 100% український капітал та інвестиції, протягом десятиліть працює виключно в інтересах економіки нашої країни.
Історія успіху, що створена роками праці і довіри покупців
Компанія «Мономах» – це ветеран ринку і є ровесницею Незалежності України, заснована у 1991 році. Для розуміння масштабу бізнесу: річна виручка компанії перевищує 2,5 млрд грн. У 2025 році «Мономах» займає до 30% вітчизняного ринку чайної продукції та є провідним виробником під іншими власними приватними марками. Преміум-бренд Lovare визнаний чайним брендом №1 в Україні у 2025 році. «Мономах» є одним із найбільших платників податків, лише у 2024 році компанія перерахувала майже 300 млн грн податків, а за першу половину 2025 року – вже 171 млн грн, що загалом становить понад 470 млн грн за неповних два роки. Це ті кошти, які йдуть безпосередньо на фінансування Сил оборони України, ЗСУ та критичну інфраструктуру.
З початку агресії проти України сусідньої держави у 2014 році, компанія надала системної допомоги Збройним силам України на суму понад 100 мільйонів гривень (транспорт, дрони, спорядження, продукція).
Ви точно не знаєте про цей проект, але маєте знати – «Чай для Героїв». Після повномасштабного вторгнення окупаційних військ в Україну у лютому 2022 року, «Мономах» реалізує масштабний волонтерський проєкт, у рамках якого українським воїнам уже передано понад 65 мільйонів порцій чаю. Компанія має намір довести цю кількість до 100 мільйонів порцій до української Перемоги.
Наші захисники на передовій жартують, що вода «Прозора» і чай «Мономах» є офіційними брендами ЗСУ. Не вірите? Запитайте у своїх рідних-військових – вони підтвердять!
Після окупації Великої Димерки, Київська область, у лютому лютому 2022 року та пошкодження виробничих потужностей російськими окупантами, компанія не лише швидко відновила виробництво, а й зберегла колектив із понад 500 співробітників. Ба більше, за період повномасштабної війни продовжується створення нових робочих місць. Про релокацію навіть не думали, бо є розуміння щодо наповнення податками і місцевого бюджету та потреба у системній підтримці родин, відновлення селища після атак. До речі, це яскравий приклад соціально відповідальної позиції українського бізнесу.
У липні 2024 року, коли у центрі Києва ворог атакував дитячу лікарню, компанія однією з перших зробила вклад у відновлення – було передано 1 млн грн на відбудову лікарні «Охматдит». Власники компанії весь час опікуються пораненими, постійно надається підтримка шпиталям та громадам, сиротинцям. Є ще ряд суспільно-важливих проектів по підтримці талановитої молоді, загальноосвітніх закладів, культурницьких та просвітницьких проектів.
Такий потужний та стійкий актив є вкрай привабливою мішенню для недобросовісних конкурентів, які прагнуть «збити» сильного гравця, або отримати контроль над його бізнесом. Справжня причина тиску на «Мономах» криється не в його діяльності, а в його успішності та стійкості на ринку.
Бий своїх, щоб чужі боялися?
Проблема виникла там, де медіа та блогери, погнавшись за «гарячою новиною» і хайпом, вирішили замінити собою суд та слідство. Якимсь чином отримавши частину матеріалів слідства, ЗМІ, які поширили зрадофільські матеріали, зробили це без ретельної перевірки даних, без кінцевого вироку суду та навіть без офіційного запиту до компанії. У результаті, замінивши собою суддівські мантії, компанію, яку знають і обирають мільйони українців, медіа та блогосфера безапеляційно «призначили» ворогом народу.
Це безвідповідально, оскільки страждає не лише репутація компанії, але й бюджет та економіка. Зменшення лояльності покупців, падіння виручки, скорочення податків – це ланцюжок, який веде до ослаблення фінансування оборони України. Цього й домагається ворог своїми ІПСО (інформаційно-психологічними операціями). Бо не можна виключати версію, що такий напад на вітчизняного виробника чайно-кавової продукції є спланованою операцією по підриву економічної спроможності українських великих компаній. Той же «Мономах» є значним експортером та гравцем на ринках у близько 20 країнах світу.
Патріотична позиція компанії є системною та підтверджується роками допомоги ЗСУ
Основний аргумент на захист «Мономаху» – його фінансова прозорість і патріотизм, які просто виключають співпрацю з ворогом. Жоден здоровий глузд не може пояснити, як український бізнес може заробляти гроші в РФ (а отже, сплачувати податки агресору) і водночас відкрито та масштабно фінансувати українську армію. Це – взаємовиключні дії. Як журналіст, я надіслала листа до компанії щодо уточнення позиції. Мені досить швидко відповіли, надали пояснення у коректній спокійній формі. Саме звідти я дізналася про десятки добрих справ компанії, яка ніколи до цього часу не стикалася з такою кількістю бруду, образ і притягнутих за вуха звинувачень. Компанія співпрацює зі слідством, про що публічно декілька разів вже заявляла.
Щодо суті претензій, то «Мономах» має чітку позицію: з Росією та Білоруссю не співпрацюємо! У всіх договорах із контрагентами з пострадянського простору чітко прописана пряма заборона на реекспорт товарів до РФ/РБ.
То що ж це було?
Цей кейс став можливим через низку факторів, пов'язаних із вразливістю українського медіапростору до дезінформації, особливо під час війни. Дослідження показують, що 59% українців вразливі до дезінформації (посилання). При цьому понад 40% респондентів ніколи не перевіряють достовірність інформації.
Саме цей фактор і спрацював у випадку з «Мономахом». Ворог використовує війну, як травму, щоб через психологічне програмування та загальний осуд «засіяти зерна ненависті» до бюджетоспроможних українських компаній.
Цькування великих платників податків із пришиванням «російського сліду» – це прямий удар по валовому виробництву та наповненню оборонного бюджету.
Але є і, як кажуть, нюанси. Журналісти-розслідувачі б'ють на сполох (шкода, що не запустився проєкт уже покійного Олекси Шалайського – він був саме про такі випадки!): фальшиві звинувачення бізнесу у «пособництві ворогу» стали новим видом корупції та рейдерства. Їх використовують для залякування неугодних, «роздягання» власників та віджимання бізнесу під прикриттям патріотичних гасел.
Висновок. Після дощу завжди буде сонце
Кейс «Мономаха» має стати наглядним уроком. Це не історія про виявлення зрадника, а про знищення репутації прозорої і стабільно працюючої компанії внаслідок брудної конкуренції та інспірованих (чи використаних) інформаційних атак. Компанія докладає всіх зусиль, щоб захистити свою репутацію виключно у правовому полі і закликає до судового розгляду для спростування недостовірної інформації. «Мономах» сьогодні виступає жертвою економічної війни, а його успішний захист має стати прецедентом і класикою для інших національних виробників.
Створення прецеденту боротьби з рейдерством під патріотичним прикриттям
Експертна спільнота, державні регулюючі органи, законодавці мають сформувати протоколи реагування для медіа, які повинні навчитися розпізнавати ворожі впливи, перевіряти інформацію та звертатися із запитами напряму до бізнесу.
Бізнес під час війни має бути ще більш відкритим до суспільства, до контролюючих органів та прозоро комунікувати. Бо за подібним «сценарієм» під каток інформаційних та репутаційних атак може потрапити будь-який український бізнес, а збиток від цього – колосальний. Бо недоотримані податки до головного кошторису – це не профінансовані видатки на нацоборону та армію. І гратися у такі «ігри» не варто, навіть якщо хочеться отримати перші рядки у стрічці новин чи тисячі вподобайок під публікацією.
Українська держава має стояти на боці тих, хто створює робочі місця сплачує мільйони гривень податків і системно підтримує ЗСУ. Інакше ми самі, піддавшись інформаційному хайпу, допомагаємо ворогові ослабити нашу економіку.
Попри весь інформаційний галас та атаки, «Мономах» продовжує свою роботу, сплачує податки, допомагає армії та демонструє незламність українського виробника. Цей кейс має стати прикладом незламності, а не зради.