Протягом останнього тижня до України не впустили більше ніж 10 «культурних» іноземних діячів, котрі відвідували окупований Крим, порушуючи правила перетину державного кордону. За останні ж півроку цей список є набагато більшим – понад 70 виконавців, і в цьому є певна заслуга суспільства, котре «притиснуло» державну систему в цьому питанні.

Здавалося б, усе логічно та цілком зрозуміло. Є війна, котру розв'язала Росія, є тисячі вбитих, є окуповані території, за фінансову діяльність на яких передбачено міжнародні санкції, а також закон України, котрий говорить, що у разі потрапляння на такі території поза пунктами пропуску є всі підстави забороняти таким особам в'їзд.

Але, попри це, все одно є широкі маси людей, як у самій Україні, так і в РФ, які обурюються акціями протестів проти тих діячів, що таки потрапили до України, і фактами недопущення правопорушників-артистів.

Якщо розібрати ці дві схожі категорії людей, то стає зрозуміло, що до першої належать ті, хто вперто відкидає факт війни, навіть попри очевидні докази, або має позицію проросійську, ворожу до своєї ж країни. Це та проблема, із якою ми ще довго повинні будемо розбиратись та її вирішувати.

Друга ж категорія – власне росіяни, заражені вірусом шовінізму та вирощені в дусі московського імперіалізму. У їхній системі координат просто не існує ситуації, коли Україна може так чи інакше відповідати на порушення її закону з боку громадян РФ. Вони не визнають узагалі нашого існування як окремого державного суб'єкта і впадають у лють від того, що їм забороняють сюди їхати. Бо як це так, якась там Україна, що довгий час була під їхньою окупацією, раптом не просто декларує самостійність, а й упроваджує її в реальність. Скрєпи тріщать по швах.

А це ми ще не ввели візового режиму, котрий буде фільтрувати небажаних гостей набагато більш ефективно, аніж нинішня система, що виглядає так: «суспільство різко реагує на виклики – з'являються наслідки – іде широкий резонанс – влада змушена включатись і вирішувати проблему». Приклади – СБУ та ДПСУ почали якісно виконувати свої функції цього плану тільки цього року, коли відбувалось декілька протестів. Хоча ще в тому-таки 2016 такі прецеденти були радше винятком, аніж правилом.

Друга сторона медалі – серед народних депутатів почались серйозні розмови про законопроект, що врегульовував би цю проблему юридично.

І третя, якщо можна так висловитись, сторона – це складова фінансова. За найскромнішими підрахунками, через відвідини півострова росіянами та гастролі українських виконавців на теренах ворога тільки за один сезон такі зірки втрачають від €20 до €180 тис. Ураховуючи, що такі обмеження діють на термін від трьох до п'яти років або назавжди, цифри прямого недоотримання вигоди тільки окремих виконавців є доволі великими.

Не забувайте і про те, що зірки, які виступають на окупованих територіях, збільшують їхню туристичну привабливість, а це – додаткові гроші, завезені туди та залишені як місцеві податки та заробіток для місцевого, лояльного до РФ населення.

Анексуючи Крим, росіяни вважали, що відновлюють якусь там історичну справедливість, повертають півострів у «родную гавань» та «спасают» тих самих «русскіх», але реальність внесла свої корективи. Крим став удавкою на шиї імперії, і рано чи пізно він її таки задушить.

Та й історичної справедливості як такої не було, рідна гавань уже й сама якось не рада цьому черговому фінансовому пилососу, а ще й весь світ не зрозумів добрих намірів окупантів, увів санкції і поставив півострів, та й усю Росію, у міжнародну ізоляцію.

Їх лихоманить, трясе навіть не скільки від того, що Україна не впускає «старшего брата», а тому що є чіткий сигнал – ні про яких «братьєв» мови бути не може. Тільки на четвертому році війни Україна як держава чітко окреслила вектор розвитку та своїх союзників. І Росії серед таких нема.

Крим став тим індикатором, за яким вимірюють порядність публічних осіб, і питання, пов'язані з півостровом, ще не раз нам будуть слугувати індикатором і сигналом до змін, максимального відокремлення від РФ. Це такий своєрідний фільтраційний фактор для нас.

До моменту, поки ми не встановимо на ньому контроль України, Крим ще не раз допоможе нам на дипломатичному й економічному фронті душити останню у світі імперію. Імперію зла, побудовану на крові та тоталітаризмі.

Затягуйте цей зашморг і далі, пане Путін. #Кримневаш.

Сергій Стерненко для «ГОРДОН».