Чергова блатняцька чорнуха на тему 90-х. Кіно про «пацанів». Не обтяжених інтелектом і моральними чеснотами селюків-бидляків, якими, за старою малоросійською звичкою, бачать українців творці фільму.
Такого кіна в Україні — хоч греблю гати. Як почалося, так ніяк закінчитися не може. Тема давно жована-пережована, але кожен хоче в ній відзначитися.
Пора констатувати новий жанр — кіношансон по-"українськи". Точніше, по-малоросійськи, по-хохляцьки.
Навіть у трейлері — суржика через край, рускіє матюки, акцент на брутальності і насильстві.
Це кіно є дуже рускім — і за темою, а в рашці про 90-ті — дуже люблять, і за кіномовою, і за духом.
Черговий плювок в національну і людську гідність українців.
Але арт-оглядачки будуть як завжди у захваті. Бо послухати їх, то в нас кожна прем'єра — крутезно-бомбезна. І взагалі українське кіно дуже унікальне, бо там не може бути не крутезних і не бомбезних прем'єр. Яким би кіновисєром кінцевий продукт не виявився по суті, а прихильна критика йому — забезпечена.
До того ж, виробник "Королів репу" — Крісті філмз, дітище Юрія Мінзянова, яке продовжує його син Дмитро. А хіба люди з такими кіношними прізвищами здатні робити щось погане? Звісно, що ні. Бо вони ж — МІНЗЯНОВИ!
Тому, якщо фільм і буде черговою "хохлодражнилкою", черговим кіношансоном, блядсько-блатняцько-бидляцькою, матюкливо-суржиково-бандюковою чорнухою, то все одно вважатиметься успішним.
І на Еспресо в культоглядах фільм буде неодноразово прорекламований як такий, на який обов'язково треба йти, дивитися й захоплюватися.
"Королі репу" — кіно бандюковичів про бандюковичів і для бандюковичів. Шкода, що вікторфедорич не бачив. Йому би сподобалося. Неодмінно!
МОЯ СЦЕНАРНА АЛЬТЕРНАТИВА:
Ігрові кінопроєкти на тему війни: короткометражні і повнометражний (логлайн, синопсис, сценарій)