Юрій Віталійович вміє дивувати. Подейкують, що його дипломатичні здібності обережно висловлюватись з тих чи інших дражливих питань досі хибують.

Здається, всі звикли до контроверсійних заяв очільника ГПУ. Втім, він зміг піднятись на нову висоту – цього разу фактично оголосивши свою маленьку війну Сполученим Штатам.

Зокрема, в інтерв'ю Hill.TV він заявив, що під час першої зустрічі після призначення на цю посаду з послом США, Марі Йованович нібито передала йому список осіб, проти яких не можна проводити розслідування. Крім цього, Луценко поскаржився, що його відомство не отримало $4 млн, які США мали виділити в якості підтримки.

Звичайно, такі заяви сколихнули український істеблішмент. А якщо врахувати, що США є нашими стратегічними партнерами, багато хто просто схопився за голову.

На захист США зразу встало все вище керівництво держави. Від Арсена Авакова, який негайно зустрівся с послом США і обговорив начебто вибори, до президента Петра Порошенко, який заявив, що посол США «має його повну особисту підтримку».

На якусь мить здалося, що не США допомагає Україні у боротьбі з економічними труднощами, зовнішньою агресією, а навпаки, Україна захищає США від Юрія Віталійовича, підставляючи дружнє плече.

Ніхто досі не може чітко відповісти – для чого генпрокурору потрібно було виносити на загал стосунки з американськими чиновниками. Адже зрозуміло, що США і Україна обговорюють різного роду питання не тільки у публічній площині. В умовах фактичної війни з Росією певна секретність повинна існувати.

З різних сторін зараз звучать вимоги надати докази нечесних і кулуарних дій Сполучених Штатів, але генеральний прокурор мовчить. Чи то ладнає докази, щоб з усією силою вдарити по американцях, чи, можливо, йому насправді нічого сказати. І все попереднє –лише холостий постріл.

Крім того, заяви Юрія Луценко дуже добре вкладаються у парадигму протистояння Росії і США. Не хочеться думати, але час від часу ловиш себе на думці – на чий млин ллє воду очільник відомства?

Барон Мюнхгаузен з відомого фільму збирався оголосити війну Англії, якщо вона не виконає його умов. Наш генпрокурор хоч і не барон, але діє так само нерозважливо і всупереч логіці. І якщо говорити про ультиматуми, то Юрію Луценку не варто розраховувати на перемогу навіть у думках.

Можна навіть припустити, що Юрій Луценко, свідомо, чи ні, фактично ставить хрест не тільки на свої кар'єрі, але й на своєму доброму імені. І в спину його штовхатиме згодом не тільки вітер, але й звинувачення в тій дивній грі, яку він затіяв проти країни, яка, хто б як не ставився, суттєво допомагає Україні у вирішенні багатьох питань.