Титаномахія або як Душа Стіксом подорожувала
Коротенька п'єса в одній дії в стилі Леся Подерв'янського.
Всі персонажі вигадані, а будь-які співпадіння це лише ваша фантазія.
Матюки та суржик присутні
Час: П'ятий рік війни Олімпійців з Титанами, більш відомої як Титаномахія.
Місце: Десь посеред фарватеру Стіксу, пекло Стародавньої Греції, лодка Харона.
Дійові особи:
Харон. Перевізник душ померлих зі світу живих до царства Аїда. Поц з вічно грусним, проте мудрим єбалом. В цілому, схожий на таксиста нашої доби: безкозирка, старий спортівний костюм, бананка через плече та рація, через яку час від часу чути стони спраглих душ. Особливістю Харона є його лодка. Це не звичайна елладська плоскодонка, а ласточка, зібрана в Гіпербореї, модель 3000 р. до н.е. на Колхідських номерах.
Душа померлого. Власне, виглядає як блідий зайобаний життям чолов'яга. Одним словом, типова людина в пятницю, головним бажанням якої є нарешті закинути тіло на диван та відпочити.
Дія відбувається на 5-ій хвилині переправляння через ріку Стікс, в маленькому радіоприйомнику грає пісня сатира винника «Ти дала мені свої ангельські крила».
Харон *прокуреним голосом сам до себе*:
- Дибіли, підараси, бариги…
Померлий:
- Шо?
Харон:
- Та шо? Чули, шо Зєвс ввів воєнне положеніє в прикордонній частині Еллади.
Померлий:
- Угу
Харон, зрозумівши, що операція про припаданню на уші проведена успішно, продовжує:
- Треба було вводить ще 4 роки тому, коли тітани з Тартара полізли.
Померлий *мовчки знизує плечима*:
- Угу
Харон:
- А шо січас? Це все спєциально, щоб розігнать мітінг власників колєсніц на колхідських номерах! Дибіли... от моя ласточка... я хоч і бог, но сам не можу собі позволить. Нє, я конєшно можу купити собі плоскодонку отєчєствєнну, але то корито, а це прямо яхта. І кстаті, знаючі люди кажуть, шо ото спеціально війну затіяли, щоб Гєра до влади не прийшла!
Мрець тяжко вздихаючи:
- Та даааа…
Харон, продовжує:
- В мене тут кстаті один знакомий сатір є, так він брав участь в обороні Олімпу. *Харон робить загадочний голос* Так він казав, шо ото коли Зєвсу доставляли абмрозію та нектар, і титани і олімпійці припиняли обстріли. Так виходить це вони відімость роблять, а насправді спокійно торгують між собою
Душа померлого *зайобаним голосом*:
- еге ж
Десь далеко чути виття Цербера
Харон:
- О, диви проголодавсь звєрюга, жерти вже хоче. Я кстаті ото того тузіка трьохголового терпіти не можу, він ото як виє, в мене аж енурез починається… *каже це Харон та чухає пуза* — і продовжує: — А ще ото одна знайоме нереїда каже, що в Зєвса є бізнес в Тартарі по проізводству нектару. Так, що це все бізнес на крові, от що…
Померлий:
- Та наче Гермес казав, що ніби ще 4 роки тому закрили?
Харон *нервуючи*:
- Та той малий вилупок вічно пиздить, а насправді вони ж там всі ото такі… Я от чесна людина все життя батрачу на своїй ласточці, і шо? Аїд навіть доброго слова не скаже. Зажрались бараги, зажрались… Може і правільно ото титани лізуть на Олімп, може от них толку й більше…
Душа померлого:
- та хрін його зна…
Харон переходить на крик:
- Та ми з тітанами воопщє братній народ, он у нас, у всіх кров Урана та Геї тече… це грьобані бариги на тому Олімпі і оті потвори в Тартарі хочуть нас розсварить *плюється*. У мене оно кум є, так він ото, коли наші воювали їздив в Тартар. Він у мене отдєлочнік, штукатурка-плітка-всє дєла так от каже, шо там такі самі люди ото, і каже що тут тітанів нема
Померлий:
- так а хто є?
Харон:
- А хуй його зна, то воопщє мєсні мінотаври (напівлюдина-напівбик якщо що) взбунтовались, а їм ото ще мєсні кєнтаври на помощь прибігли… так шо це гражданска война, я тобі кажу… А тітани вони так, просто наблюдають
Душа *тихо сама до себе*:
- задовбав, скоріше б вже царство Аїда, срати хочу, ще й цей Харон пиздить *дивиться на годинник, на Стікс, знову на годинник*.
Харон тим часом насідає:
- Я шо тобі скажу, наші сатіри та герої молодці. Поки ото олімпійці бухають в себе на Олімпі, вони стойко боронять нас. Може якби тих зажерливих бариг скинуть, так зажили б? *і не дочекавшись відповіді продовжує* — Вони ж оті олімпійці. В мене кєнтавр один, ну він хороший, він на нашій стороні служить… Ага, так він ото каже, случаї були, коли Арес лічно на фронт приїздив, так він таке сцикло, напялив на себе два доспєха, покрутивсь ото на колєсніце і поїхав. Так що, якби була команда, думаю ми б давно цих тітанів завалили б і Тартар був би взят за 2 дня.
Нарешті видно інший берег Стіксу, на якому повільно над піском пливуть душі померлих. І чути крик: «Ну йобана вроттттт! Піздєц сука! Я єбав ото так тащіть!?»
Душа до Харона:
- А то хто так кричить?
Харон:
- А, то то Сізіф, чудак їй богу, то він так розвлєкається, думаю скоро ближче познайомитесь
Душа:
- Хм, інтересно
Нарешті лодка причалює до берега, Душа виймає з очей дві срібні драхми і каже:
- Шо там? Таріф той самий? Два карбованці?
Харон:
- да, брат, як всігда.
Душа віддає мовчки дві драхми і плига на берег…
Харон:
- ну ти як будеш ще? то номер запиши… Кстаті, якщо що можу подогнать колєсніцу на колхідських номерах, правда там зараз сложно на границі, все-таки воєнний стан, але думаю розсосеться… Ну держись там. Головне якщо захочиш тузіка погладить, візьми конхвєт, він їх любить.
Душа стоїть на берегу і дивиться як Харон відпливає десь в туман, наспівуючи «ту-ту-ту туту-туту ту-ту ту туту», в цьому наспівуванні легко вгадується пісня Софокла «Дим на воді, вогонь в небесах». Десь здалеку чути матюки Сізіфа та стогіни страждущіх душ.
Душа сама до себе:
- Ето піздєц
Завіса