У другій половині ХХ століття в юридичній науці утвердилася теоретична модель так званої, соціальної правової держави, як симбіоз двох моделей держави: соціальної та правової. Більшість країн Європи, в тому числі й Україна в статті 1 Конституції, заявили про намір побудови саме соціальної правової держави. Але очевидно, що нашим шляхом має стати побудова соціально-національної правової держави.
Оскільки держава є формою організації суспільства, вона повинна спрямовувати свою дію на суспільні відносини з метою їх регулювання, впорядкування та створення належних умов поступального розвитку цих відносин в усіх сферах суспільного життя. Така діяльність держави однозначно має здійснюватися на основі національних Ідеї та традицій, за допомогою національного права і спрямовуватися на всебічний розвиток та впорядкування суспільних відносин в усіх його сферах, одною з ключових серед яких є соціальна.
Юридично завершене поняття «правова держава» пов'язують з ім'ям Роберта Моля, який у 1829 p. навів визначення правової держави як конституційної держави, що має ґрунтуватися на закріпленні в конституції прав і свобод громадян, та на забезпеченні судового захисту особи. В правовій державі відносини між людьми і державою регулюються правовими нормами, які встановлюють модель правопорядку і виключають безвладдя, свавілля і застосування протиправного насильства. Основною метою правової держави вважається забезпечення свободи громадян і розвитку особи відповідно до принципу «дозволено все, що не заборонено законом».
Поняття «соціальна держава» у 1929 році запровадив німецький вчений Хеллер, визначивши соціальну державу як форму організації влади, яка забезпечує подолання соціальних протиріч в суспільстві та координацію інтересів соціальних груп.
Соціальна держава — це політико-правова теорія, де термін «соціальна» несе велике змістовне навантаження: воно пов'язано із соціальним життям людей, підкреслює, що держава бере на себе турботу про матеріальний добробут громадян, здійснює функцію регулювання економіки з обов'язковим урахуванням екологічних вимог, забезпечує захист економічних і соціальних прав та інтересів громадян, спрямовує діяльність на згладжування протиріч між соціальними групами.
Функціонування соціальної правової держави є можливим лише при ефективному поєднані 2 принципів: принципу верховенства права (панування правового закону) і принципу соціальної справедливості (забезпечення державою соціальної безпеки особи зокрема і суспільства загалом).
Отже, соціальну правову державу можна визначити як політичну організацію суспільства, у якому державна влада підпорядкована праву і діє виключно в його межах, а основні права особи, її соціальна безпека та забезпеченість є одним з ключових елементів змісту свободи, заснованої на законах, які приймаються і піддаються зміні законним шляхом.
З вищезазначеного помічаємо, що на сьогодні реально в Україні не побудовано ані соціальної, ані правової держави. Забуває нинішня влада і про національну сутність Української держави. Отже, пропоную розглянути теоретичну модель соціально-національної правової української держави. Дана модель є поліструктурною і включає три елементи.
Держава як форма організації суспільства здійснює свій державно-владний вплив на суспільні відносини з метою їх організаційного впорядкування за допомогою права. Право виступає засобом організації суспільства шляхом нормативного забезпечення державно-владного впливу на суспільні відносини. Право є засобом соціального регулювання, а отже покликане забезпечувати соціальну стабільність та справедливість, а також встановлювати та регламентувати суспільно-соціальний правопорядок. Саме правом встановлюється та регламентується комплекс прав та обов'язків людини, громадянина, суспільства і держави. Отже, право виступає ключовим нормативним регулятором суспільних відносин і стабільності життєдіяльності суспільства загалом. Зовнішньою формою виразу права є закон, як спосіб офіційного державного закріплення прав та обов'язків громадян та держави й надання їм загальної обов'язковості. Правова держава базується на принципі верховенства права, що означає: безумовну підпорядкованість громадян та держави нормам Конституції, інших законів та праву загалом; гарантування можливості реалізації та захисту прав, свобод, законних інтересів громадян та суспільства. Важливим елементом правової держави є наявність правової культури та правової свідомості як усвідомлення кожним цінності права і закону, а отже й необхідності їх дотримання.
Держава як форма організації суспільства покликана забезпечувати належний рівень соціальної безпеки особи й суспільства загалом. Соціальна безпека полягає в забезпеченні гідного рівня життя; забезпеченні належного рівня виробництва, а отже і трудових прав — створенні робочих місць з оплатою праці не нижче прожиткового мінімуму, при належній охороні праці; забезпеченні можливості отримання якісної медичної допомоги та освіти; створенні умов для реалізації інтелектуального потенціалу; в можливості отримання державної соціальної допомоги на період непрацездатності, безробіття, навчання; підтримка, захист, заохочення материнства та батьківства й інституту сім'ї загалом як соціально цінності; забезпечення малозабезпечених верств суспільства соціальним житлом. Соціальна держава покликана забезпечувати якомога вищий рівень соціальних стандартів життя суспільства, загальносуспільне благо і відповідно високий рівень соціальної безпеки й захищеності громадян і суспільства загалом. Очевидно, що соціальна держава має базуватися на принципі соціальної справедливості, який включає в себе соціальну солідарність. Даний принцип позначає об'єктивну необхідність справедливого розподілу загальносуспільних благ у відповідності до рівня соціальної корисності — реального внеску особи в створення благ. Це означає, що загальносуспільні блага в тому числі й майнові мають розподілятися між всім суспільством, забезпечувати належний життєвий рівень громадян пропорційно їх соціальній активносіті із забезпеченням достатнього мінімального прожиткового рівня та й загалом забезпечувати соціальну безпеку кожного громадянина і суспільства загалом. А отже, в соціальній державі є недопустимим наявність величезного розриву між групою олігархів, які знаходяться при владі, та всього суспільства, 80% якого знаходиться за межею бідності.
Національна держава будується на закріпленні національного суверенітету титульної нації, як повноправного господаря на своїй Богом даній землі. Національна держава базується на принципах пріоритетності національних інтересів, національної історії, культури, традицій і в своїй діяльності керується передусім національною ідеєю як втіленням вище перерахованих принципів. В національній державі панує принцип національної справедливості: влада належить пануючій титульній нації, яка гарантує комплекс прав національним меншинам за умови наявності поваги з боку національних меншин до титульної нації, її держави та законів цієї держави. Така держава є втіленням політичної самореалізації титульної нації, як кровно-духовної спільноти, що пройшла тривалий період історичного розвитку і досягла рівня державності, при якій нація виступає суб'єктом внутрішньої політики та є повноправним геополітичним гравцем. Національне право ґрунтується на національних традиціях, суспільних потребах, відображає національну ідею і забезпечує належний рівень впорядкованості суспільних відносин. Таким чином, національна держава є гарантом національного суверенітету та забезпеченості національних прав та інтересів суспільства.
Таким чином, в соціально-національній правовій державі мають поєднатися вище перераховані три елементи. В такій державі пануватиме принцип верховенства права який ґрунтуватиметься на національній ідеї та закріплюватиме принципи соціальної справедливості й національного суверенітету; організовуватиме та регулюватиме суспільні відносини відповідно до потреб української нації та забезпечуватиме соціальну безпеку національного суспільства та кожного його представника. Отже, в соціально-національній правовій державі, реальне панування верховенства права закріплює та гарантує соціальну та національну сутність держави, яка є гарантом соціальної справедливості та національного суверенітету суспільства.
На сьогоднішній день очевидним є те, що побудова такої держави можлива лише шляхом проведення системних перетворень. І єдиною рушійною силою, яка здатна здійснити такі перетворення і привести нас до побудови соціально-національної правової держави, на сьогодні є український націоналізм.
