Цьогоріч забіг об'єднав понад 33 тисячі учасників із різних країн, серед яких був і представник Сил спеціальних операцій

25 жовтня у Вашингтоні відбувся 51-й Марафон морської піхоти США (Marine Corps Marathon). Серед учасників були й українці – спецпризначинець Віктор «Шрек» та ветеран війни Дмитро «Ясень». Вони успішно подолали дистанцію у складі USUA Veterans Team – команди українських ветеранів американської благодійної організації US Ukrainian Activists (USUA).

Від подарунка до спільного фінішу

Віктор служить у Силах спеціальних операцій із 2022 року. Брав участь у бойових діях на Херсонщині та Миколаївщині, де зазнав поранення. У 2023 році він уже біг у столиці США, щоправда, того разу долав дистанцію, супроводжуючи побратима Романа, який на війні втратив кінцівку.

Служба вимагає від Дмитра серйозної фізичної підготовки. А любов до бігу йому прищепив саме «Шрек», привізши з того марафону кепку морської піхоти США. Відтоді вона супроводжувала Дмитра на тренуваннях і змаганнях, ставши символом його спортивної мети.

Марафон морської піхоти США проводять із 1976 року. За пів століття він перетворився на одну з найвідоміших бігових подій країни та нині є третім за масштабом марафоном у США. Його називають The People"s Marathon – "Народним марафоном". І недарма: це найбільший у світі марафон без грошових призів для переможців. Тут головними цінностями залишаються витривалість, особиста перемога та взаємна підтримка.

Судома, солоні огірки та український прапор

Маршрут завдовжки 42,195 км проходить через Арлінгтон у штаті Вірджинія та центральні райони Вашингтона. Учасники пробігають повз знакові історичні пам'ятки, а фінішують біля Меморіалу морської піхоти США. Особлива атмосфера відчувається вже на старті: після виконання державного гімну США початок забігу традиційно супроводжують гарматні постріли.

"Незважаючи на зайнятість на службі, завжди намагаюся знайти час на заняття бігом,  – розповідає про своє спортивне захоплення Віктор. – Щоб пробігти марафон, одного характеру замало. Потрібно на тренуваннях подолати не одну тисячу кілометрів. Розповім цікаву історію. Десь на 23-му кілометрі траса пішла вгору, і я відчув судому в стегні. Стало важко рухатися, тож, щоб не заважати іншим учасникам, зійшов на узбіччя до глядачів. А ті, побачивши мене, кричать: "Кукумбер, кукумбер!". Стало якось образливо, що огірком кличуть. Аж тут один підходить і простягає банку з огірками. З'їв один – він здався занадто солоним. І саме тоді судома минула. Побіг далі. Врешті дістався фінішу й підняв український прапор. Це була моя третя в житті марафонська дистанція. Вдячний нашій діаспорі, всім, хто нас запросив та гостинно прийняв".

Дмитро також зробив свій фініш особливим. На останніх метрах дистанції військовий співав "Ой у лузі червона калина" – пісню, що стала одним із символів українського спротиву.

Більше, ніж просто марафон

Участь українських захисників у марафоні стала можливою завдяки американській благодійній організації US Ukrainian Activists (USUA), яка організувала та профінансувала участь команди українських ветеранів. Із 2016 року вона допомагає українській команді долучатися до змагань, а 2024 року створила власну команду USUA Veterans Team.

"Для US Ukrainian Activists Марафон морської піхоти США є набагато більшим, ніж просто забіг. Це шлях до зцілення, стійкості та надії", – наголосила президентка організації Надія Шапоринська. За її словами, ініціатива сприяє реабілітації українських захисників, привертає увагу до боротьби України проти російської агресії та зміцнює дружбу між українськими й американськими ветеранами.

Зустрічі, що об'єднують українців

Окрема зустріч із військовими-марафонцями відбулася в посольстві України у США, де їх привітали тимчасовий повірений у справах України Денис Сєнік та старший військовий аташе Андрій Мельник. А напередодні забігу Віктора та Дмитра урочисто зустріли в Українському домі у Вашингтоні. До спілкування долучилися колишня посол України у США Оксана Маркарова та представники українського посольства.

"На зустріч прийшло багато представників діаспори, і ми підготували для них цікавий військовий квест, – розповідає Віктор. – Поставили кілька десятків запитань про Сили спеціальних операцій, а за правильні відповіді вручали коїни та шеврони ССО, наліпки з логотипами підрозділів. Війна залишається в центрі уваги української спільноти США. Тут постійно проводять збори на різні потреби, а біля урядових установ – мітинги з вимогою якнайширшої підтримки України. Я ж, окрім цього, як представник ССО Рекрутингу, хотів показати молоді перспективи служби в одному з найпотужніших родів військ, до формування якого десять років тому долучилися, зокрема, і Сполучені Штати. Зараз у ССО багато уваги приділяють саме рекрутингу в інших країнах, тож ця зустріч, яка переросла у відверту розмову, обов'язково матиме продовження".

Для Віктора та Дмитра фініш у Вашингтоні став ще однією особистою перемогою. А для української військової спільноти – прикладом того, як спорт допомагає знаходити нові цілі, відновлювати сили та об'єднувати людей.