Коротко підсумок підведу по навчанню молодших піхотних командирів. Головнокомандувач дав оцінку нашій ініціативі та її результатам. Щоб не прибріхувати, оцінку викладаю фотографією. 
 А якщо серйозно, то все що ми планували та «бачили» пів року тому, на пікі актуальності стало саме зараз. Військо збільшується, кількість нових бригад росте, кадровий голод величезний. Але вкотре ми підтвердили свою репутацію «п-сів, г-нів (і всяких інших лайливих слів), які заважають спокійно жити воєнним» і заглянули трохи далі звичного горизонту планування військових бюрократів. Тому зараз ми всі молодці, а люди які провтикали процеси, задаються питанням — «як так могло трапитись. Внєзапно».
 На жаль, серйозно до нашої ініціативи, яку завбачливо підтримав главком (бо Залужний, сцк, військовий геній в плануванні, а не вотєтовотвсьо), на місцях відповідально поставились тільки в одному оперативному командуванні, та в одному військовому виші. І цей тандем спрацював на відмінно. 
 На сьогодні маємо резервний (відмінний від квадратно-гніздового) працюючий варіант підготовки молодших командирів, які на виході, крім того що можуть командувати відділенням (а майже 40% командують взводами), є ще й фаховими інструкторами для стрільців. 
 В обсчєм, довго казати нема чого слухати, будемо розширюватися та масштабувати алгоритм навчання на рівень кількох навчально-бойових батальйонів. По суті буде новий навчальний центр тільки за принципово іншою схемою та максимальним КПД. Маємо величезну надію, що з усіх хто пройдуть через наші навчальні підрозділи, ні один не зможе сказати — «мене не навчали», або «навчали погано/не тому» 
З міркувань безпеки поки без зайвих деталей. Міркування безпеки стосуються і тих, хто замість того щоб планувати та готовити людей, тупо проїбав полімєри в гонитві за славою. Бо пафосні фоточки та імідж, то все конешно круто, але пройобана підготовка та занедбані навчальні процеси, то така нудна рутина, що на цій ниві слави не здобудеш.
А ще хочу подякувати всім, хто допомагає. Бо левова частина побутових питань закривається з волонтерською допомогою.
 Ми всі повинні розуміти, що ворога ми спинимо.  А потім виженемо. Питання тільки якою ціною, коли і де. А от це питання напряму залежить від підготовки вояків. Особливо піхоти. А міць піхотних підрозділів, як на мою думку залежить від командирі піхотних відділень.