Чи потрібні і досі автівки на фронті враховуючи кількість завезених? Ну як вам сказати? Самі вирішуйте. 
З 7 автівок переданих за два місяці на один з батальйонів 93 бригади, на ходу дві. Одна без скла зовсім і з потрощеними  дверями, а у іншої скла нема тільки з одного боку. Але вони їздять. Інші всьо. Скінчилися. Вони прожили коротке, але яскраве життя. На них ганяли та палили ворожі колони, потім вони возили міномети, БК, паливо, пускові установки, протитанкістів, возили розвідників та перекидавали резерви. Десь маневрували та вивозили людей з під обстрілів. Евакуювали поранених та вивозили тіла загиблих. Це фактично за дві неділі наступу росіян під Ізюмом. Вони працювали цілодобово. Не зупиняючись. Кожна автівка посприяла виповненню не одній і не двох бойових задач. Кожна автівка зберегла не одне життя. Та фактично посприяла знищенню не одного десятку окупантів.
 На жаль зараз не стоїть питання — як довго. Зараз стоїть питання як ефективно. На скільки одиниць військової техніки та ворогів ми зможемо розміняти автівку куплену та привезену на фронт нами. Поки що вдається дуже ефективно. Але все ускладняється тим що дуже часто ми не можемо евакуювати підбиті автівки. Щоб не наражати на небезпеку тих хто за ними поїде на лафеті. Поки що. От така, сука, арифметика. А подушки безпеки рятують життя навіть на фронті)).
 Позашляховики та пікапи. 4х4 бажано рамні. Бажано дизель. Вимоги зм'ягчилися, в гарному можна праворульні. Обов'язково в доброму технічному стані. Нам нема коли, де і чим їх обслуговувати або ремонтувати після приїзду до Харкова. Будь ласка, не везіть автохлам. 
Дякуємо всім хто допомагає. Дякуємо за розуміння.