Це мабуть не тільки перша аналітична стаття на тему причин провалу південного наступу, а й перший аналіз причин. Радий був помилятись.

I СТРАТЕГІЧНІ

1. Не було проведено ударів по Чонгарським мостам, які б вивели їх з ладу.
Ракети Шторм-Шадоу з проникним ефектом ідеально для цього підходять, але їх використали для будь-чого, тільки не для ударів по мостам.
Це б змусило ворога використовувати для комунікацій з окупованим Кримом лише перешийок, який у зоні ураження Хаймарсами, а комунікації довші й меншою пропускною здатністю.

2. Не було ударів Хаймарсами по мостам через Кримський канал на північ від Армянська, що мало б призвести до розриву залізничної лінії й суттєвого погіршення пропускної здібності і так розтягнутої автомобільної комунікації. Не одноразово ЗСУ наносили удари по ворогу з Хаймарсів з дальностей менше 7 км від фронту, однак не в цьому випадку.

3. Не передбачалось дій з розриву комунікацій між Донбасом й півднем, Таганрогом й півднем взагалі, а наступ з Великої Новоселівки у бік Старомлинівки мав на меті лише деблокувати комунікацію Велика Новоселівка-Гуляйполе й відволікання, судячи з заяв, припинення наступальних дій в районі Старомлинівки, але не південніше Роботиного.

4. В якості головного напрямку для прориву було обрано Токмак, де у ворога було 3 лінії оборони, хоча в Донецькій обл в напрямку Маріуполя була лише одна й сам прорив біля Роботиного, навіть якби він був, був би ризикованішим з малоімовірним успіхом, а частковий успіх взагалі не давав ні яких надій на перерізання комунікацій по узбережжю.
І навпаки звільнення Старомлинівки та південних й східних околиць Вугледара вже б дало можливість постійно бомбити Хаймарсами порт Маріуполя, Аеропорт всі мости в місті, звільнення Червоної Поляни дозволило би взяти під вогневий контроль з Хаймарсів весь Маріуполь, звільнення Зачатівки — панівної висоти дозволило би вже діставали за Новоазовськ й до Бердянська. Детальніше — таблиця. Червоним виділені відстані, недосяжні для ракет до Хаймарсів М30/М31 (84 км), блакитним виділені відстані, які досяжні для далекобійної артилерії.

5. ДОПОВНЕНО: Прорахунки або саботаж Командування, відповідального за ділянку фронту  річка Оскіл (біля Куп'янська) — сватівський напрямок — річка Сіверський Донець. Ворог накопичував резерви цілих двох з чотирьох військових округів — Західного та Центрального на вказаній ділянці фронту, але Командуваня ділянки, а також ВЦА Харківської області не здійснювали укріплень плацдарму. Також Командування байдуже поставилось до того, що ворог почав накопичувати сили для форсуваня річки на заході Луганської області, наслідком стали форсування річки й прорив до Твердохлібового, а після — наступ на Куп'янськ. Щоб зупинити ворога, довелось брати з резервів 41, 42 й 88 бригади, підготовлені імовірно для наступу на півдні й терміново рятувати ними ситуацію, що можна було уникнути, якби Комадування пильнувало й займалось зміцненням позицій, а також примушувало до цього ВЦА або розголошувало, що ВЦА Харківської області саботує.

II ОПЕРАТИВНІ

1. На Бахмутському напрямку спуск в низину з Богданівки до Берхівки в умовах, коли ворог залишався хоча і нижче Богданівки, але на укріплених позиціях й вище за ЗСУ. Наслідок — великі й безсенсові втрати, бо спроби повторювались декілька разів за одний й тим самим планом. Правильніше було використовувати ці сили для звільнення Яковлівки щоб розірвати комунікацію Бахмут-Соледар-Лисичанськ або ж взагалі поліпшення північного флангу Авдіївки замість наступу для звільнення Бахмуту.

2. Під час відволікаючого наступу на Старомлинівку, наступ в низині, а не з висот Вугледара й Гуляйпольського району Запорізької області. Обрано хоча і найкоротший, але й найважчий спосіб, який при цьому давав найменші результати і зараз ЗСУ в Урожайному й Старомайорському в низині відносно позицій ворога.

3. Вибір Роботиного, в районі якого у ворога 3 лінії оборони  й села П'ятихаток, яке в низині й попереду якого місто Василівка, відділене затокою. Навпаки краще підходила Нестерянка, тому-що давала можливість обійти одну лінію оборони й можливість НЕ форсувати широку й глибоку балку, в якій знаходиться село П'ятихатки. Можлива причина відмови — в районі Нестерянки проходить одна з 4 найпотужніших ліній ЗАЕС на 750 МВт/г і її не хотіли пошкодити, бо через неї відбуваються перетоки з окупованими територіями не залежно від роботи і навіть існування реакторів АЕС. На першому місці має бути військовий сенс, а не економічний. З'єднаність окупованої АЕС з енергетичною системою вільних територій нічого не дає, навпаки весить спокусою таємно купувати струм у окупантів.

4. Не скористались підривом Каховської греблі, хоча саме цей момент був ідельним для перепливання Дніпра й закріплення на лівому узбережжі від Нової Каховки до Голої Пристані, а також евакуації людей, яких там потонуло сотні, якщо не тисячі. Саме позиції ворога були затоплені, ворожий фронт на період затоплення припиняв існування, вільні території майже не зазнали затоплень, бо правий берег значно вище лівого.

5. Не врахована необхідність зберегти контроль над рокадою Красногорівка — Марїнка — Вугледар — Велика Новоселівка — Гуляйполе — Оріхів — Степногірськ й деблокувати її. Вона б дозволяла швидко переміщувати сили по фронту як для нашого наступу, так і для зриву наступу ворогів.

III ТАКТИЧНІ

1. Не застосування навал дронів під час проривів. Після проголошення Залужним створення рот БПЛА, я очікував що на ділянках для прориву ми здійснимо застосування такої кількості дронів в короткий проміжок часу, що на глибину в декілька км позиції ворога стануть сірими й наша піхота на них заходитиме без боїв лише ставити прапори й можливо — брати невелику кількість полонених для обміну. Цього не сталось.

2. Відсутність ППО, в т ч авіаційної
- Відомі публічні запаси дозволяли використати на рівні Повітряних Сил прикриття з С-300/БУКів/Ірісів й літаків Су-27 та МіГ-29, щоб збивати з безпечних відстаней штурмовики Су-25 й гвинтокрили Ка-52,
- дуже мала кількість або повна відсутність ПЗРК у піхоті на передовій, яка дає змогу збивати штурмовики Су-25 й гвинтокрили Мі та Ка, якщо вони опиняються на відстані менше 5 км, хоча передано Україні їх було тисячі.

3. Невміння вести контрбатарейну боротьбу артилерією — або відсутність роботи або ж запізнення або взагалі не виявлення артилерії ворога на відео чи фото з БПЛА й Супутників
- розвідка повільно виявляє або бачить картинку, але не розрізняє арти ворога
- штаби дуже довго приймають рішення про наказ на відкриття вогню
- повільна реакція
Відсутність контрбатарейного вогню — головний недолік ЗСУ, причина якого виключно організаційна. Цей наш недолік є причиною майже всіх випадків загибелі бійців ЗСУ починаючи не з 2022, а з 2014. Не авіація, тим паче штурмова, не бомбардувальники, які кидають КАБи, а артилерія ворога. Суттєва технічна перевага у артилерії над москалями ні як не допомогла навіть не через снарядний голодомор, не через невлучність, а через недопрацювання на кроках виявлення й прийняття рішень на удар.

4. Помилки командирів в нових бригадах
- рух паралельно фронту надто близько до фронту колонами
- під час наступальних дій стискання у щильну колону, що збільшувало ефективність РСЗВ ворога
- невміння аналізувати ситуацію й діяти згідно ситуації, а робота за шаблоном, навіть якщо стає очевидним, що шаблон не ефективний чи не працює взагалі
- відсутність координації, особливо з підрозділами вогневої та радіотехнічної підтримки

IV ЛОГІСТИЧНІ

1. Багато знищених складів у Тернопільській, Хмельницькій, Дніпровській (Січеславській) та можливо інших областях через те, що накопичені боєприпаси, включаючи авіабомби, були розміщені на великих, не захищених складах. Заборона на фотовідеофікасацію та на публікацію не врятувала ще жодного складу, але врятували дупи уродів з міністерства оборони, які продовжували й продовжують все складати на одному-двох складах, де навіть бетонних перекриттів немає, таким чином ворог знищував склади й з БПЛА, не кажучі про балістичні та крилаті ракети. В середині гір можливо висікти приміщення під склади, які неможливо знищити ні якою існуючою зброєю й при цьому навіть не буде потрібно відкачувати воду.

2. Не готовність використовувати в якості прифронтових складів підвали приватних будинків й підвали багатоповерхівок.

V НЕПРАВИЛЬНІ ПРИОРИТЕТИ РОЗПОДІЛУ НОВОЇ ТЕХНІКИ

1. Передача мобілізованим новачкам, які часто були без військового досвіду 2014-22 нової техніки замість передачі досвідченим, які б змогли отримати більше результату від цієї техніки, тобто показати більшу ефективність. Ці новачки не побували навіть в обороні, а їх відправили у наступ. Великих втрат у людях не було тільки тому, що НАТОвська техніка добре захищає життя бійців, але при цьому техніка знищується.

2. Розміщення обох батарей Петріотів для оборони Київа, хоча з військової точки зору доцільніше або Львів з Яворівим або Дніпро-Кам'янське-Новомосковськ. Тому-що Львівський Аеропорт міг би працювати паралельно Жешуву для приймання техніки, а Яворівський полігон для безперевного тренування, бо як показують події на фронті, треновані в ЄС нові бригади показують нижчий рівень за тренованих в Україні. У випадку з Дніпровсько-Кам'янською агломерацією — можливість накопичувати максимум пального, боєприпасів й техніки у промзонах, можливість запустити військове виробництво та ремонт техніки близько до фронту, можливість приймати невелику кількість літаків з допомогою прямо в Дніпровському летовищі, можливість захистити 3 енергогенеруючі об'єкти: ТЕС, ГЕС, ТЕЦ (в сумі понад 2.4 ГВт) й декілька потужних трансформаторних підстанцій, які забезпечують отримання струму також від Південно-Української АЕС та його трансформацію на нижчі напруги 154 та 35 тисяч вольт, трансформаторів яких в кожному місті десятки й боротьба з трансформаторами 150/110/35кВ як з магістральними державного масштабу означала б для москалів значно більшу витрату ракет та БПЛА за той самий результат, ніж боротьба з малою кількістю великих 220, 330, 750 тисяч вольт. Великих 220,330,750 кВ 1-8 на область, малих на 110 кВ в кожному міс

VI ПОЛІТИЧНІ

До 2ї половини травня 2023 ЗСУ та ГУР наносили ураження дронами по окупантам в окупованому Криму, а як тільки був підписаний договорняк про зерновий коридор з терміном дії з 2ї половини травня до 2ї половини липня, удари були припинені, як морські, так і повітряні. Коли термін дії скінчився в 2й половині липня, вони були поновлені. Очевидно, що умовою зернового коридору була як мінімум, заборона на нанесення ударів по ворогу й інфраструктрі в окупованому Криму. Також частиною договорняка був коридор для порту Миколаїв, прохід до якого блокований островом біля Кінбурзької коси й самою Кінбурзькою косою, з якої регулярно ворог обстрілював Очаків й ЗСУ іноді відповідали по косі. То ж щоб коридор в порт Миколаїва запрацював, Збройним Силам України та ГУР було заборонено вести бойові дії в напрямку коси, що в свою чергу вивільнило частину сил москалям у резерв. Можливо цей договорняк також накладав якісь заборони стратегічного значення на дії ЗСУ, НГУ та ГУР на фронті й за фронтом.

VII ОРГАНІЗАЦІЙНІ

1. Забюрократизованість систем забезпечення й організації процесів, які призводять до затягування часу, зриву постачань забезпечення, розкоординованості між однотипними й особливо різнотипними підрозділами.

2. Мобілізація «піджачків» на командирські посади у нових бригадах, замість призначення на ці посади бійців з багаторічним досвідом.

3. Низький рівень підготовки до бойових дій, який в основному зводиться до оборони окопів, але аж ні як не наступ чи хоча б оборона у щильно забудованому населеному пункті.

VIII МІФІЧНІ

Згідно тверджень деяких персоналій, москалі в Запорізькій області вирили таку лінію оборони, якої ніде не було з часів 2 світової. Достаньо було цікавитись наступом Азербайджану в Карабаху та подивитись з Гугл-Мапс у супутниковому режимі, які лінії оборони були вириті азербайджанцями, потім трохи далі подивитись, якою була вірменська лінія оборони, яка до того ж спиралась на висоти (гори), за площею подібні до Кримських, а за висотою подібні до Карпатських. І вона була прорвана, тому-що план прориву був добре продуманий і тому-що з метою прориву активно застосовувались ударні БПЛА для знищення всього живого в тих самих укріпленнях. Хоча сама піхотна частина наступу, особливо на початку прориву була важкою для азербайджанців з великими втратами у перші дні.

Стаття написана для того, щоб не допустити повторення помилок й підготувати новий наступ, краще продуманий й нарешті звільнити всі окуповані території, тому-що звільнити їх можливо лише силою. Люди на окупованих територіях не просто чекають на нас, вони нам передають розвіддані з ризиком для життя для того, щоб ми їх як найшвидше звільнили. Від Кінбурської коси та Севастополя до Луганська й Довжанська.