Я знаєте довго нічого не писав на військову тему, бо реально, — нічого було. Однойменну статтю, частину другу я написав 30 квітня 2022 16:44. Перечитав був першу частину написану 23.11.21, ... і мені за написане було абсолютно не соромно. Тому написав другу. Потім — довге мовчання. Нічого було ДОБАВИТИ. Але ту другу частину варто було перепубліковувати кожен день. Третю пишу коротко, як роз'яснення другої частини, для підкреслення її актуальності. Другу продублюю внизу.
Коротко, концептуально, — суть.
Україна, її накоплені військові сили та засоби абсолютно зараз нездатні робити наступи оперативного і стратегічного масштабу. Втрати і витрати ворога також, — ще недостатні для цього. Тим більше біля кордону, з нульовим транспортним плечем ворога і острахом стріляти через кордон.
Успіхи українців у першій фазі спеціальної операції росіян по масовому вбивству українців, засновані не на перевазі українських сил. То було дурачкувате шапкозакидавство російських олєнє-алко-генералів і політиків... І нам дуже важливо, щоб аналогічне шапкозакидавство не охопило вже зараз навпаки нас, банкову та ЗСУ.
ФСБ через усіляких гиркіних-стрелкових вже вісім років веде активну інформаційну операцію, щоб спровокувати українців наступати не обдумано на свою власну поразку. На бетон, на пристріляні артою шляхи і на керовані мінні поля. Ретранслюють цей «переможно-наступальний порив» і деякі місцеві діячі, ... хто — дилетанти, корисні ідіоти кремля, хто — кроти. Ретранслюють саме з квітня. Тому я і написав про це тоді. Вони продовжують це і зараз. Користуючись тим, що інформація про втрати — засекречена. А ті, хто обізнані, знають чим закінчилися фан-фаронські дурачкувато-шкідницькі «наступи», виходи на кордон і наступи на півдні...
Зараз під'їхали 777, гарпуни, хаймарси, ... постріляли. Щось, — так собі, щось — дуже вдало.
АЛЕ АЛЕ АЛЕ. Є у «рф» велика кількість вже розсереджених, і вже розгорнутих військ і боєкомплектів. Є значні позиції в бетоні міст, які укріплюються. І зараз піде у «рф» розсереджена хвиля транспортування з дальніх складів малими групами чи окремими автомобілями. Розбиті 20-30 складів збили наступ і вогневу силу НА ТИЖДЕНЬ-ДВА-ТРИ,... але ніяк не вирішили проблему переваги РФ у кількості. Зараз агресори підуть розсереджувати БК серед цивільної забудови. Підуть полювати на нечисельні хаймарси... Не з'явилося в нас ніякої ПОТУЖНОЇ можливості атакувати на міста з великими ворожими військами, з ДОТ-ами і закопаними танками, через арт-пристріляні шляхи... З можливими арт-пастками для основних наших сил. На жаль. Тільки через промацування на широкому фронті, розвідками локальними боями. Ніяк наші одинокі західні РСЗО не скасовувують масові смерчі, урагани і гради «рф», не скасовувують чисельну перевагу ворога. Не можна заперечувати можливі вдалі пробиті дірки у ворога, які обов'язково треба до-розвідувати. Особливо можливо у проблемних місцях з далекими шляхами постачання, чи такими, що можна швидко-надійно-зненацька перебити. Але не для того, щоб залізти в черговий мішок з пастками. Але абсолютно немає підстав зараз розраховувати на масовий ефект з наступальними настроями. Дуже ще зарано для цього. І головне, що це конкретно загрожує втратою війск і країни.
Треба пам'ятати що шапкозакидацькі наступи закінчуються величезними втратами військ, техніки і боєкомплекту, страшними дірками у фронті, недопостачаннями, котлами і потім масовими втечами/полонами, як було у росіян на півночі, чи у нас у 2014-му. Хоча масштаб 2014-го в порівнянні з засекреченим 2022-м, — ...
---------------------------------------------
Повтор статті від 30 квітня 2022
«Ідіотизм і дурачкізм Української держави у військовій сфері. Ч.2.»
Тут вже дехто уявив з себе великих полководців і переможців! Навіть з тих, хто безпосередньо не керує військами.
Як то кажуть, — «отут то все і починається!»
Перечитав першу частину написану 23.11.21, ... і мені за написане абсолютно не соромно. Продовжу.
Нагадую масову ідіотизацію як в Україні, так і в Росії ніхто не скасовував.
Усі успіхи українців в головному і основному засновані не на талантах і не на стратегіях українського керівництва.
(маленький відступ)
Тут у нас є 3-4 публічні умніки які намагаються радісно детально аналізувати і розписувати/розповідати причини невдач російської армії...
Мушу нагадати кожному з них чотири речі:
По-перше, — такі аналізи мають проходити аналіз контррозвідки (хоча б внутрішньої у власній голові) . У публічну сферу можна викладати тільки те, що відповідає базовим засадничим критеріям «НЕ допомогти ворогу». Саме тому я не захоплююся такою напівзрадницькою дурницею «публічно аналізувати причини перемог».
По-друге, є відговорка, що це питання яке він, експерт розповідає ВЖЕ не є військова таємниця, і десь там вже, мовляв, в іноземній газеті опубліковано... Ідіотизований ворог не читає детально, глибоко, широко, швидко, всі іноземні газети... Доки якийсь рос. аналітик прочитає, доки це пройде секретну і військову бюрократію, і це потрапить до якогось капітана в полях лише через декілька тижнів... А ви йому на наступний день викладаєте... Заради само-піару і розваги непричетної публіки... Вам вороги дякують...
По-третє, питання далеко не тільки в тому, що є військовою таємницею, а що ні. Питання ще і саме у ваших інформаційно-аналітичних розумових послугах ворогу. Часто це — значно велика розумова допомога путінським олене-маршалам, клептократії і алкашні. Підсвітка «про що там думають українці». Шкода часто буває величезна.
Четверте, — ваші виступи не мають підбурювати ворога до наступних швидких ескалацій війни заради зубоскальства вашого власного чи публіки.
(кінець відступу)
«Успіхи українців»: «нам за три дні не захопили столицю!!!», «нам за 60 днів не захопили пів-держави!!!», це якоюсь мірою — балабольский самогіпноз.
Реальні скромні успіхи українців в тому, що багато де встояли у «бетонованній обороні» міст, ці успіхи засновані, на мій погляд, на наступних основних речах, з того про що можна писати:
— повний ідіотизм російських оленє-маршалів і алкашні, які зі своїм ідіотизмом, дурачкізмом та нерозпорядністю пішли у великі маневри наступу з розтягуванням комунікацій на оперативний і навіть на стратегічний рівень.
— швидка величезна неочікувана багатьма технологічна військова матеріальна допомога наших Друзів і Партнерів. Саме зброя не генералам і полковникам, а у тисячі рук! Українська армія стала зовсім іншою за 2-3 тижні. Якби в «рф» були не оленє-алко-маршали, вони б вже за два тижні до війни подумали-передумали, а не гнали б своїх рос.фашистів на «учєнія про смерть».
І от вже тепер ситуація ризикує перевернутися навпаки. Вже в нас з'являються оптимісти-провокатори які думають, що з додатковими двомастами пушками-танками українська армія чудом навчиться робити великі маневри і перегрупування, і піде у великий наступ, у який ніколи не ходила. ... Почне якимось чудом, під величезним огневий впливом ворога, розтягувати своїх комунікації без трагедій... А українська піхота якимось чудом почне за декілька годин «бетонуватися» у чистому полі чи в рідких лісочках під ворожими безпілотниками і не гинути сотнями-тисячами. Чим бетонуватися? Стінгерами?
Так, у нас був великий наступ від Києва до Білорусі і Чернігова...
Але це було:
- після місяця артобстрілів, холоду і голоду окупантів в лісах-болотах
- з НАКАЗОМ ворогу ВІДСТУПАТИ,
- з відступом ворога на не дуже ППО та ПРО прикриті тили Білорусі,
- наступ на ворога без постачання з розтягнутими комунікаціями,
- жорстка ворожість 99% нашого населення до окупантів,
- незвична для ворога танко-важка лісо-болотна місцевість,
- наступ на деморалізованого, непідготовленого, невмотивованого ворога.
Список великий і немає там великих полководних талантів нічиїх... Там просто був мєга-дебілізм рос-оленє-алко-маршалів.
На Донбасі майже ЖОДЕН з цих пунктів не виконується, не існує!!! Там ППО, ПРО Ростова і Крима, поставки під авіа-прикриттям ворога, вже усвідомленість ворогом цілей і можливостей українців, невеликий, але — досвід ... І все це, ще при нашій «світлобоязні» стріляти через кордон!!! Це мега-мінус і нерівноправність у війні! А відбивати свої населені пункти? Нема обмежень лупити по своїм??? Це теж величезне мєга-обмеження порівняно з ворогом.
Для якогось там «наступу» потрібні взагалі, масова деідіотизація і системні-розумні-чіткі-досвідчені ... планування-виконання-контроль, а бравих славних хлопців-воїнів-героїв з тямущими «бригадирами» для наступу на укріплення з артою і безпілотниками вже не достатньо як для оборони/вилазок/нальотів. Плюс, — надскладна перебійна логістика в умовах ракетно-авіа-арт атак на тили/поставки, та ще і з двома величезними обмеженнями, у порівнянні з ворогом...
Великі, дорогі, примітні, іноземні артилерійські системи, це — не Джавеліни/Стінгери, яких можна в легковику приховати/перевезти. На них будуть і наводки і арт-, повітряні удари. А таку систему часто навіть і снайпер може пошкодити однією бронебійною кулею. Отож і відношення має бути відповідним,... від вибору/замовлення до вживання/прикриття і до врахування можливої втрати, щоб не залишити цілі підрозділи взагалі без арт-прикриття. Одним словом, — великі коштовні іграшки вимагають великого клопоту і ризиків, ... дефіцитного персоналу-обслуги.
Війна на Донбасі з російської сторони ПОВНІСТЮ-ПОВНІСТЮ ПОМІНЯЛА ФОРМАТ навіть по родах військ. ЗОВСІМ ІНШИЙ ПРОСТІР І ЧАС! Зовсім інший концепт управління війною, навіть по родах військ і командирам/фахівцям, по концепції реально необхідного озброєння, по координації і диспетчеризації ВСЕ ІНШЕ. Не те що шапко-закидально наступати,... ми там, в тих умовах навіть грамотно ефективно відступати не дуже ще готові без котлів і оточень!
Там просто величезна перспектива під оптимізм глуповатих провокаторів/балаболів/дилетантів, — понести значні, якщо не критичні втрати і отримати величезні діри у фронтах. Там просто, — величезна можливість втратити Україну.
Нам навіть генералів можливо потрібно терміново міняти,... на тих, хто буде думати не про Київсько-Чернігівський «наступ», а про відступи з мішками і оточенням від Ізвариного(2014) до Маріуполя(2022).
Тримаймось. Поки — все, стосовно цього, що з публічного.