Дні пам'яті та скорботи: Протидія брехні Кремля
Грабіжницько-бандитська ідеологія Кремля будується на ідеях лже-псевдо-переможництва. Ми бачимо, як Путін, маючи на фронті лише «одноразових» солдатів у «триденній» війні, що триває вже четвертий рік, демонструє стару зброю на Червоній площі. Він робить це на честь «перемоги» над братом Сталіна, Гітлером. Ці двоє були робітничими соціалістами, які прагнули грабувати інші класи, аби на цьому паразитував феодальний державний апарат.
Через це Путін у безглуздій істериці «псевдо-переможництва» навіть почав просити перемир'я у Зеленського, якого він не вважає за людину. Цим самим він, без жодних прокурорів, показав, що є організатором кривавої агресивної війни. Це схоже на те, як він вихвалявся по телевізору про викрадення та «перевиховання» українських дітей. Адже яке ж перемир'я без війни? Знову цей недолугий старий «недо-юрист» Путін сам собі, без жодного допиту, публічно по телевізору заробив собі кримінальну статтю, навіть за російськими законами, оголосивши безглузде одностороннє «перемир'я» в агресивній війні.
Наша відповідь: Дійсна історична пам'ять
Щоб протидіяти цій брехливій псевдоісторичній «псевдо-переможності» Московії, Україні необхідно запровадити справедливі та правдиві «Дні пам'яті та скорботи» за загиблими, пограбованими та постраждалими. Ці пам'ятні дні відіграватимуть важливу ідеологічну роль для людей в Україні, Росії та сусідніх державах. Це буде день реальної історичної пам'яті. Можливо, варто ввести один день, але охопити ним кілька важливих дат. Важливо розуміти, що це трагічні дні для України та мільйонів українців, адже наша країна була втягнута в ці ганебні поразки, лузерство та криваві розпади варваської безбожної московії. Можлива назва: «День пам'яті жертв тисячолітніх трагедій з московією»
Важливі дати для вшанування:
- Трагедія Першої світової війни. Росія першою розпочала провокаційну мобілізацію, зробивши війну неминучою. У цій війні Росія програла навіть стороні, що програла, і зрадницьки віддала Україну Німеччині. Хоча через революцію в Німеччині це відігралося назад, війна принесла страшні біди та страждання українському народу та нашим сусідам.
- День пам'яті про кривавий розпад Російської імперії. Громадянська війна призвела до багатомільйонних втрат.
- День пам'яті про голодний розпад СРСР. Радянський Союз, який «шизофренічно» оголосив «розвинений соціалізм», одразу ж розпався від голоду.
- День пам'яті про ганебне та аморальне укладання союзу Москви з Гітлером (Пакт Молотова-Ріббентропа).
- День пам'яті про розв'язання Другої світової війни Московією у союзі з Гітлером.
- День трагічної пам'яті про порушення Сталіним пакту Молотова-Ріббентропа. Він пішов на подальше захоплення, загрожуючи нафтовим ресурсам Гітлера в Угорщині. У відповідь Гітлер напав і за п'ять місяців ганебно та стрімко знищив весь чисельний склад армії СРСР. Залишки сталінської армії відкинули аж за Волгу, залишивши без серйозного озброєння та боєприпасів. (Якби англосаксонські союзники не взяли Сталіна «на прикорм» і не розбомбили б все паливо та залізничні вузли гітлерівців, сталінська армія так би і бовталася десь у вічній мерзлоті за Уралом і не стала б переможною.)
- День знищення християнства московською владою. У 1920-х роках Московський патріархат був повністю знищений розстрілами та ув'язненнями, а церковні храми масово руйнувалися. (У 1943 році під тиском союзників церква була знову дозволена, але вже сформована була з агентів та донощиків НКВС/КДБ. У 1943 році союзники заявили Сталіну, що вони не можуть і не будуть допомагати кату християн, чим змусили його припинити геноцид християн.)
- День пам'яті про розграбування Києва у 1169 році. 12 березня 1169 року жителі майбутньої Московії на чолі з Володимиро-Суздальським князем Андрієм Боголюбським вступили у зрадницький союз з половцями проти християнського світу. Вони напали з тилу і жорстоко розграбували Київ, масово викрадаючи церковне начиння та вивозячи ремісників у рабство. Після цього розграбування Київська християнська культура не могла відновитися сотні років. Збіднілий та розграбований Київ не було кому обороняти, адже зникли багатства та заможні громадяни. Значення наступного захоплення Києва татаро-монголами сильно перебільшено, щоб саме приховати цю зраду та мародерство Володимиро-Суздальського (пізніше Московського) князівства.
- Московсько-монгольська зрада та поклоніння. У 1243 році Великий князь Володимирський Ярослав Всеволодович під язичницькими обрядами вперше прийняв язичницько-монгольський ярлик на князювання та збір данини з слов'ян-християн для монголів. Це московсько-монгольське (пізніше московсько-золотоординське) ярмо тривало на слов'янсько-християнських землях довгі 200 років і завершилося лише після десятиліть страшної пандемії чуми «Чорна смерть».
- Зрадницька війна Московії начолі з Петром I. Варто окремо пам'ятати, як московити за Петра I зрадницьки уклали Північний Союз і розв'язали двадцятилітню криваву війну, в тому числі з православними християнами київських земель. Це призвело до страшного руйнування+обезлюднення земель та до подальшого вимушеного напіврабського кріпацтва більш ніж на 140 років. Головною причиною введення кріпацтва було саме, — страшне знелюднення земель навкруги московії. Без закріпачення люди масово втікали з тих обезлюднілих одичалих кривавих країв. Отака була псевдоперемога.
- Тифозні трагедії, пов'язані з Московією. Після об'єднання з Московією буквально кожна війна закінчувалася страшною тифозною трагедією. Коли Московія збирала військо, туди зганяли купу блохастих і зашивлених рекрутів. Хтось приносив хронічний тиф, і починався масовий мор людей, як серед союзників Росії, так і серед її противників через полонених. Ці тифозні проблеми зупиняли супротивників вже в перший рік атаки, варто було їм заглибитися і підійти до Москви. Це тривало аж до Другої світової війни, коли у 1941-42 роках почався страшний тиф як у СРСР, так і в гітлерівських арміях, і серед населення в окупації, так і в таборах військовополонених.
- Потім у легендах все це перебріхують на те, що нібито «біля Москви ворогів зупинив мороз», хоча навколо багато лісу, як для бараків, так і для обігріву. Причина «замерзання» полягала в тому, що величезна кількість людей була хвора на тиф, знесилена, багато хто при смерті, щоб робити хоч якусь роботу. Зрозуміло, це страшенно позначалося на всьому бідному голодному населенні. Часто у багатьох місцях втрати від тифу були значно більшими, ніж втрати від військових дій. Це детально описано в мемуарах радянських лікарів-епідеміологів. Більш серйозно та ефективно з вошивістю Московії та наступним тифом почали боротися лише з 1942 року. Хоча до самого розпаду СРСР радянська армія була осередково дуже сильно завошкана. Про це в московії мовчать, але від цього гинули мільйони людей багато разів.
- Трагедія ідіотського провокування Наполеона. Московія кілька разів наймитськи за гроші відправляла «гарматне м'ясо» на європейські війни проти Наполеона. Одного разу він просто їх відпустив після полону, вдруге обміняв, а потім, коли вони напали втретє, вони йому просто вже дуже набридли. Він прийшов, спалив Москву, розвернувся і пішов назад у Європу. А в Московії потім вигадали казки, що нібито московити «виграли» Бородінську битву і... пішли у якийсь хутір Філі, а Наполеон, що «програв», зайняв Москву, і її спалили. Наполеон справді втік з Росії, але саме втік від її злиднів, голоду та відсутності фуражу. Наполеон просто побачив, що йому взагалі нічого не хочеться захоплювати в цьому злиденному, злобному, голодному ведмежому куті. Але найголовніше він втік від вошей та викликаної ними епідемії тифу. Наполеон у Росії у боях втратив 15% війська, а 65% втратив від вошей та тифу.
Чому це так важливо?
Як я вже зазначав, якщо я пишу, що потрібно створити такий День пам'яті, то його НЕОБХІДНО (!!!) зробити. Це принесе величезну користь і позбавить багатьох важких проблем від брехні. Ця велика історична правда потребує ДНІВ ПАМ'ЯТІ. Це допоможе сформувати правильні та адекватні переконання у людей, звільнити їх від багатовікової брехні. Так само, як я наполягав на необхідності оголосити Польщі заднім числом війну на 1917-1945 роки. Влада не послухала, не звернула уваги, і тепер ми маємо постійні конфлікти з Польщею, які системно та цілеспрямовано роздмухують (організовують) московити.
Чи згодні ви, що ці дати дійсно заслуговують на окреме вшанування?
