Сем Скоу (Sam Skove) у своїй статті на порталі Defense One аналізує , як змінюється підготовка американських солдат з урахуванням україно-російської війни. Наводжу стислий виклад у власному перекладі.

В окопах Другий світовий війни вогник сигарети вночі міг означати смерть від кулі снайпера. На полі бою майбутнього еквівалентом може стати телефон, підключений до вежі стільниковий зв'язку.

«Те, з чим ми боремося більше всього, — це питання прозорості поля бою», — говорить бригадний генерал Кертіс Тейлор (Curtis Taylor), голова Національного навчального центру (ННЦ), Каліфорнія. «Нам усім треба навчитися діяти у цьому контексті».

За словами Тейлора та його колеги з Об'єднаного центру підготовки (ОЦП) бригадного генерала Девіда Гарднера (David Gardner), однією з головних проблем є скритність. І ННЦ, і ОЦП проводять реалістичне навчання військ, яке триває близько місяця.

За словами Тейлора, дрони, електронне спостереження та супутники дозволяють противнику легко ідентифікувати американські формування, а об'єднання цих даних з артилерією або ракетами означає, що противник може завдати удару де завгодно і будь-коли.

За словами Гарднера, в ОЦП «умовний противник» (ОПФОР), вчиться керувати дронами, які використовують програми для сканування сигналів Bluetooth або Wi-Fi. Потім ОПФОР може замовити супутникові знімки, щоб підтвердити, чи це сигнал від військової частини, або інколи сама назва мережі вказує про це. Якщо сигнал є єдиним на кілька миль, ОПФОР може швидко зробити висновок, що це потрібний їм армійський підрозділ.

Ба більше, ННЦ розглядає можливість використання комерційного ПЗ, яке використовує додатки на телефоні користувача для визначення його координат.

В свою чергу, американці вчаться мінімальному використанню засобів зв'язку. «Раніше тільки розвідники могли зберігати радіомовчання „, — говорить Гарднер.— «Тепер ми бачимо це у всіх підрозділах».

Тейлор натомість зазначає, що підрозділи намагаються також адаптувати засби зв'язку: використовують оптоволоконні кабелі, параболічні антени для спрямування радіохвиль і намагаються наслідувати інші сигнали у цьому районі, щоб не виділятися.

Незважаючи на зміни, Гарднер відзначає, що навчальним центрам необхідно нове обладнання, щоб йти в ногу зі часом: «Наші засоби дуже специфічні, їх легко виявити і, отже, завдати удару. Вони дуже складні у розгортанні та підтримці. Якщо вам потрібна окрема людина на кожну з ваших десяти систем, то вам в результаті потрібно десять людей на командному пункті».

Підрозділи також вчаться швидкому розгортанню та згортанню.

«Ми не задаємо вимоги до розмірів командного пункту, але говоримо: „Ви можете бути настільки великими, наскільки захочете, але вам краще покинути цю зону за 30 хвилин“ — говорить Гарднер.

У пустелях Форт-Ірвіна в Каліфорнії, де важко знайти укриття, вони викладають ще один важливий урок: виглядайте малозначущими. Якщо противник не може визначити, чи це вантажівка постачання, чи машина командного пункту, у нього менше шансів завдати по ній удару.

Армія також активізує використання артилерії та безпілотників. У ННС ОПФОР зараз здійснює близько 100 артилерійських обстрілів на день, що еквівалентно імітації кількох тисяч пострілів. І ННЦ, і ОЦП також використовують зграї комерційних дронів. Деякі можуть навіть скидати бомби, дуже схожі на ті, що використовуються в Україні.

Проте, за словами Тейлора, баражуючі боєприпаси або дрони-камікадзе,  заборонені, оскільки їх використання може становити загрозу.

Більше широке використання артилерії, ракет та засобів спостереження у навчальних центрах призвело до більш високого рівня умовних „втрат“.

Для Тейлора це означає, що на артилерію тепер припадає близько 40 відсотків втрат. Тим часом Гарднер вивчає, як евакуювати солдатів із поля бою, якщо шляхи евакуації відрізані, і розмірковує над тим, як довго підрозділ зможе зберігати боєздатність за таких втрат.

За словами Гарднера та Тейлора, ці уроки призначені не тільки для бойових підрозділів, але і для тих, хто працює у сфері зв'язків з громадськістю та психологічних операцій.

У ході одного з нещодавніх навчань військовослужбовці ОПФОР Тейлора використали ChatGPT для створення ботів у штучній соціальній мережі, яка використовується на полігоні. Міністр оборони умовного противника вступив у твіт-війну з армійським підрозділом.

Тим часом Гарднер згадує, як його підрозділ ОПФОР імітував обстріл міста, а потім поширив дезінформацію, звинувачуючи у цьому американські війська. Офіцер зі зв'язків із громадськістю армійського підрозділу швидко спростував це твердження, оприлюднивши дані артилерійського радара, які показали, що снаряди були випущені не з американської сторони.

Але розмірковуючи про численні проблеми, з якими зіштовхнулася українська армія, прориваючи російську оборону, обидва генерали підкреслили, що бойові дії як і раніше зводяться до координації та навчання.

„Те, що роблять українці, дуже, дуже складно“, — сказав Тейлор,— „і вимагає кількох поколінь практики. Це вкотре підтвердило нашу прихильність загальновійськовому маневру“.