Наводжу власний переклад статті про поточний стан та перспективи китайської атомної енергетики.

Щоб позбавитись залежності від імпорту нафти та газу й сподіваючись вивести з експлуатації вугільні електростанції, лідери Китаю вклали величезні кошти у вітрову та сонячну енергетику. Але вони також схиляються до однієї з найбільш стійких форм невідновлюваної енергії. За даними Міжнародного агентства з атомної енергії, за останнє десятиліття Китай ввів у експлуатацію 37 ядерних реакторів, довівши, таким чином, загальне їх число до 55. За той же період Америка, яка лідирує у світі з 93 реакторами, ввела лише два.

Зіштовхнувшись з постійно зростаючим попитом на електроенергію, Китай не опускає руки. Щороку заплановано введення від шести до восьми ядерних реакторів. Але деякі чиновники, схоже, вважають, що цього замало. Ядерний регулятор країни заявляє, що Китай має можливість вводити від восьми до десяти на рік. Держрада (кабінет міністрів Китаю) схвалила будівництво десяти реакторів у 2022 році. Наразі у Китаї будуються 22 ядерні реактори, набагато більше, ніж у будь-якій іншій країні.

Зростання ядерної енергетики у країнах Заходу сповільнилося з низки причин. Реактори вимагають величезних початкових інвестицій, їх будівництво триває роками. Галузь сильно зарегульована. Однак Китай значно полегшив шлях ядерній енергетиці, надавши державним енергетичним компаніям дешеві кредити, а також землю та ліцензії. Постачальникам атомної енергії надаються субсидії, відомі як «зелені тарифи». За прогнозами Міжнародного енергетичного агентства, все це призвело до зниження цін на електроенергію, вироблену китайськими АЕС, приблизно до 70 доларів за мегават-годину порівняно зі 105 доларами в США та 160 доларами в Європейському Союзі.

Китай не застрахований від тих безпекових проблем, які налаштували багатьох на Заході проти ядерної енергетики. Після катастрофи на японській АЕС «Фукусіма-1» у 2011 році Китай тимчасово призупинив будівництво нових блоків. Досі діє заборона на будівництво АЕС, які мають використовувати річкову воду для охолодження. Раніше цього року Китай гнівно відреагував на скидання Японією в океан очищеної та абсолютно нешкідливої води з АЕС Фукусіма. Проте загалом безпека ядерної енергетики не турбує і не поділяє китайське суспільство так, як в інших країнах.

І це грає на руку уряду, бо якщо Китай збирається стати вуглецево-нейтральним до 2060 року, йому знадобиться джерело енергії, здатне задовольнити попит на базове навантаження. Вітер та сонце для цього мало підходять, оскільки залежать від природних умов. Але ядерна енергія відповідає новим викликам. Наразі, китайська атомна енергетика перевищує сонячну, проте не не вітрову. Більшість реакторів розташовані на узбережжі, поряд з великими містами, на відміну від вітрових і сонячних проектів, які мають проблему з передачею генерованої енергії на великі відстані.

На старті своєї ядерної програми Китай повністю залежав від імпортних технологій. Він досі залежить від інших країн у питанні ядерного палива. Але більшість нових і майбутніх реакторів засновані на китайських розробках, особливо Hualong One. Тепер Китай активно просуває експорт цих установок (вже укладено угоди з Пакистаном та Аргентиною).

Оскільки більшість обладнання виготовляється всередині країни, ядерна програма не постраждала від експортного контролю адміністрації Байдена, мета якого — відрізати Китай від передових технологій американського походження.