Хто більш наївні люди:

Ті, хто як і я, вважають, що зрозуміла людина з заявленою чіткою позицією (з різних причин — намагання не згубити розпочаті корисні для держави справи, усвідомлення своїх помилок та бажання їх виправити або інстинкту самозбереження...) буде намагатися діяти виключно в межах повноважень, встановлених Конституцією України. А ми, громадяни, нарешті відчуємо відповідальність за свої дії та в жовтні будемо обирати народних депутатів (та партії) до Верховної Ради не серцем та за звичкою, а звернувши увагу на справи, зв'язки та те, що й як вони планують робити. І всі разом, кожен зі свого боку, будемо впливати на дію влади (хоча депутати дуже часто забувають що вони також влада — законодавча, навіть коли перебувають в опозиції), помічаючи та вказуючи на недоліки в діях представників кожної з гілок влади — законодавчої, виконавчої, судової. А з часом вибудуємо таку систему взаємної співпраці яка стане звичною та непомітною, точніше такою, яка буде працювати на користь всім, а для нас це вже буде нібито так і має бути, просто нормою життя — закони, які виконуються не тому, що покарають, а тому. що вони правильні. І виконувати їх треба, бо тоді все виходить добре, а в разі порушення — навпаки.

Або ті, хто вважають, що людина з мутною позицією, мутним оточенням, мутними планами, мутними підходами до виконання цих планів, раптом почне діяти чесно та прозоро.

P.S. Популярним вираз «СЛУГА НАРОДУ» став після виступу Сталіна на передвиборчих зборах у Большому театрі 11 грудня 1937 року: «Депутат должен знать, что он слуга народа». Пізніше це словосполучення часто використовувалось на передвиборчих плакатах радянських часів. Тож «уперед, до світлого майбутнього».