В Україні діє ветеранська організація прокремлівських кедебістів, які мріють про відновлення комуністичного минулого і прагнуть отримувати пенсію за гібридну війну в Африці.

Одним з незчислимих злочинів СРСР проти іноземних держав була довга війна проти ПАР. Втрутившись у громадянську війну в Анголі у 1975 році, Совок посилав війська КДБ, «військових консультантів» та «неозначені» військові формування в африканську країну, яку перетворили на пекло. Підтримуючи комуністичні мілітарні формування, совєти нашпигували територію мінами. За даними ООН, на початок ХХІ століття Ангола займає перше місце у світі за кількістю встановлених і не витягуванні мін — на 10 млн жителів їх доводиться близько 12 млн одиниць. Понад 100 тис. громадян Анголи отримали каліцтва, підірвавшись на цих мінах. Так само, завдячуючи диверсантам КДБ та підконтрольним їм місцевих комуністичним терористам у Родезії та ПАР був розв'язаний терор проти місцевого населення, у результаті якого до влади у цих країнах були протягнуті лояльні до Кремля лівацькі диктатори, які перетворили сильні країни на зону постійної нестабільності і стагнації.

Скільки осіб з СРСР брали участь у цій війні — досі точно невідомо. Але багато. Число сягає точно у кількадесят тисяч «відпускників». Наразі в РФ вони об'єднуються у «Союз ветеранів Анголи». При цьому вони живуть доволі активним життям і проводять регулярні заходи. Останнім часом навіть відкривають численні представництва по регіонах. Що цікаво, на їх інформаційних ресурсах можна знайти не лише новини про численні збори та витрати на непотрібні збіговиська, а й докази про їх військові злочини. Так, на їх інфоресурсах час від часу випливають списки кедебістів, які брали участь у цій дивній війні, та інші цікаві докази. Як цей, наприклад.

Окремо варто зауважити, що усі кедебісти, які брали участь у цій агресії СРСР проти африканських країн, і далі продовжують сповідувати кремлівську імперську політику. Так, серед іншого, вони приймають участь у проведенні «Кубка Жиліна» у Саратові — того самого лідера терористичного бандформування «Оплот», який був убитий в кафє «Вєтєрок». Але головні фінанси вони беруть із налагодження схем контрабанди з країнами, в яких вони перебували. У більшості з них залишилися прямі ділові контакти із місцевими лідерами терористичних організацій та племен, де проходила їх діяльність. Так, вони фактично відкрито агітують на своїх ресурсах про вигоди перевезення товарів із Анголи до РФ. Цю ж ідеї постійно висловлюють і їх українські собратья.


Звичайно ж, діяльність цих злочинців у РФ мало чим може турбувати українців, якби вони не мали своїх представництв у нашій країні. На наших теренах діє дочірнє відділення російського «Союзу ветеранів Анголи», представники якого досі майже відкрито підтримують кремлівський імперіалізм, або вагаються висловити свою думку навіть у момент, коли на нас напали їх «собратья». При цьому варто зауважити, що як до війни, так і зараз очільники цієї «ветеранської організації» вхожі в комітети Верховної Ради і Міноборони. І навіть попри те, що нашим дипломатам вистачило мудрості не визнавати участь України у тій ганебній війні, «ветерани Анголи» постійно вимагають від державних органів визнати їх на офіційному рівні і призначити їм відповідні пенсії.



Та це не є головною проблемою діяльності цих «ветеранів». Найбільше вражає раболіпність перед Москвою цих яскравих представників Совка у останній період його існування. Навіть після початку військового вторгнення РФ на наші терени, вони довго обговорювали між собою яку ж офіційну позицію їм виробити, щоб і зберегти лояльність до держави Україна, але і не образити при цьому кремлівських собратьєв. Ось приклад:


Також товаріщєй-чекістів постійно напружує національне відродження останніх років, а зокрема — гасло «Слава Україні». Це досі красується на їх головній сторінці.

Але найбільш красномовно про їх ідеологію свідчить спроба підтримати процес гальмування декомунізації та перейменувань. Зокрема, такий інцидент стався у Калуші, де місцевий кедебіст, ветеран Анголи, подав до суду на міськраду через перейменування вулиці на честь сотника дивізії «Галичина». При цьому, головні очільники «Союзу ветеранів Анголи України» та їх російські «старшиє братья» активно тиражували цю новину.


Як бачимо, цілком очевидно, що учасники злочинної кампанії в Африці, які нічим не відрізняється від таких же злочинних дій Москви на Донбасі чи у Сирії, залишаються у основі своїй такими ж кремлівськими імперцями, як і за часів Совка. При цьому вони вимагають особливої пенсії та статусності, хоча б на рівні афганців. І при цьому залишатися у політичному руслі «русского міра». Та на щастя, ці ветерани не мають такого потужного впливу на наш політикум, і невдовзі цей вплив буде остаточно усунутий.