В Україні захворювання на CОVID-19 визначають виключно за результатами ПЛР-тестів. А хворих, які мають клінічні ознаки коронавірусної хвороби, вважають хворими з підозрою на CОVID-19. Такими, що одужали, вважаються пацієнти, які отримали 2 підряд негативні ПЛР-тести. Це покращує статистичні дані про хворих у певному регіоні і по країні в цілому, але погіршує стан боротьби із епідемією. В умовах виходу з карантину це викликає появу другої хвилі росту захворюваності. Показники росту числа одужавших з одного боку покращують статистичні дані, що добре для звітності чиновників, але з іншого боку це вводить в оману населення, викликаючи хибне відчуття захищеності.

У медичній практиці ніколи не можна повністю покладатись тільки на якийсь один показник. У визначенні хвороби мають значення і клінічні ознаки, і анамнез, і дані лабораторних та променевих методів дослідження. ПЛР-тест не є абсолютним діагностичним критерієм і не є достатньо чутливим і специфічним, щоби покладатися виключно на нього. Тому часто виникають конфліктні ситуації, наприклад коли окремі чиновники, як один дніпропетровський депутат, дозволяють собі знущатися над лікарями, не розуміючи, що ПЛР-тести можуть помилятись. Доволі часті випадки повторної появи симптомів хвороби після одужання, як у випадку з молодою чернівецькою лікаркою.

Не тільки вітчизняні, але й зарубіжні ПЛР-тести часто дають хибні результати. У світі загалом кожне п'яте тестування (20%) є хибним. А на початку захворювання і після клінічного одужання таких результатів може бути більше третини (˃35%). І чим краще почуває себе хворий, тим менше буде його вірусне навантаження і тим більша вірогідність негативного ПЛР-тесту, незважаючи на наявність вірусу в організмі. До того ж, у зв'язку з тим, що коронавірусна хвороба є поліорганним захворюванням, яка у разі важкого і середньоважкого перебігу уражає весь організм, то зменшення вірусного навантаження у носі і горлі, може супроводжуватись підвищенням концентрації в інших органах, зокрема у шлунково-кишкового тракті, серцево-судинній та нервовій системах.

В Україні аналізи кала та крові на тестування не беруть, на відміну, наприклад від Великобританії. А якби брали, то показних одужавших був би таким самим як у них, тобто 0,1%. Фактично таких, що повністю вилікувались від CОVID-19, немає, як і від ВІЛ-СНІДу. Тому треба, як і у випадку з ВІЛ, використовувати ПЛР-діагностику тільки у випадку появи клінічних ознак хвороби. А за перебігом хвороби слідкувати, спираючись на показники титру антитіл в ІФА-тестах. Наявні зараз ІФА-тести теж не є 100% специфічними і чутливими, але з часом їх якість буде покращуватись. Вони дозволяють оцінюють наявність інфекції в усьому організмі, а не тільки у носі та горлі. Треба припинити використовувати і так доволі обмежені можливості лабораторій для багаторазового виконання ПЛР-тестів після клінічного одужання коронавірусних хворих. А вважати хворих, що перенесли CОVID-19 такими, що перебувають у стані ремісії. Це зменшить розповсюдження епідемії, тому що хворі, які вважають себе здоровими після 2-разового хибного ПЛР-тестування, зараз є прихованими розповсюджувачами інфекції. CОVID-19 є не вивченою хворобою, тому для перестороги доцільно враховувати можливість її більш небезпечного перебігу.

У діагностиці CОVID-19 необхідно використовувати повний медичний арсенал, починаючи від розуміння епідемічної ситуації (яка це може бути пневмонія влітку?), а не обмежений тільки лабораторними аналізами. Серед іншого особливу увагу треба приділяти променевим методам діагностики. Комп'ютерна томографія (КТ) є дуже швидким і чутливим методом діагностики, який за наявністю двобічної інтерстиційної пневмонії з ознаками тромбозу дрібних судин, з дуже високою вірогідністю (80-90%) вказує на коронавірусну хворобу. Чутливим, недорогим і доступним методом променевої діагностики є УЗД, який субплеврально виявляє характерні для коронавірусної пневмонії білі В-лінії. Доступними для слідкування за перебігом хвороби у стадії розвитку є палатні рентгенапарати. Ефективним у діагностиці коронавірусної хвороби є також МРТ, що може виявляти не тільки запальне ураження легень і лімфовузлів середостіння, але й нюхової ділянки головного мозку.