Привіт, Хунта.

Маю намір викласти декілька текстів, які я написав для своїх земляків — богуславчан. Але вважаю, що певна кількість нарисів про нашу з вами історію будуть корисні всім українцям. Тим паче, ви дізнаєтеся дещо нове та цікаве, як на мене.

Всім привіт.

Надзвичайно приємно бачити сторінку про Богуслав та богуславщину в соціальній мережі ФБ, де збирається багато люду, який ділиться своїми враженнями та вподобаннями про рідний край.

З задоволенням приєднуюсь до поважної спільноти.

Скористаюся нагодою та виконаю обіцянку, яку колись давним-давно дав своєму дідові — перекажу його історії про Богуслав і наші українські краї та передам цю інформацію на довічне зберігання всьому загалу людей.

Розпочну саме з діда, якого я пам'ятаю з раннього дитинства.

Дід народився на початку ХХ століття, за декілька років до більшовицького перевороту в Російській імперії, або більш відомої назви — жовтневої революції. Одружився дід в рік Голодомору і його розповіді про ті часи — то суцільне жахіття.

Мій дідусь пройшов від початку до кінця дві війни — Фінську та другу світову, або як у нас донедавна казали — Вітчизняну війну. Його розповіді та враження від війни теж необхідно відтворити — це мають бути окремі записи та перекази.

Вже в поважному віці він більше тринадцяти років був прикований до ліжка та спеціального візка. Поневіряння, війна і фронти, психологічні перевантаження та поранення і хвороби зробили його малорухомим, але зберегли ясність розуму, гарну пам'ять та незламну українську вдачу.

Коли я приходив-приїздив до діда в гості ще маленьким, або вже прибігав підлітком і виводив його з хати і дід сідав на лаву, то завжди починав мені розповідати якісь історії.

Найціннішими я вважаю оповідання та перекази від дідуся, які він проговорював якимось особливим речитативом. Моя бабуся називала то «псалми», а я тепер думаю, то були своєрідні баллади, або ДУМИ, які переспівували в давні часи наші українські кобзарі.

Я не пам'ятаю жодного тексту, жодного вірша, тільки якісь куски та уривки, та й ті — наче шум якийсь, а не конкретні слова. Я дуже себе сварю, що не запам'ятовував ті вірші. Але я точно пам'ятаю, що то була трохи чудернацька українська мова. Не така, як ми зараз розмовляємо, але точно українська мова. То був не суржик сучасний, там геть не було сучасних, або запозичених слів — це я точно знаю. Також ці «псалми» схожі з іншими слов'янськими мовами, які я чув — з чешською, польською, білоруською та словацькою.

Дід казав — саме так, як він каже зараз, говорили наші діди-предки тоді... дуже і дуже давно,

Всього дід наспівував-наговорював 41 чи 47 таких баллад-"псалмів", та ще й купу величезну всяких віршиків, або уривків з тих баллад, які він не пам'ятав повністю.

Я дуже хочу те все пригадати, згоден навіть то відтворити під спеціальним гіпнозом, якщо це можливо. Я це хочу, тому що ціни тим переказам від діда просто НЕ ІСНУЄ. Цінність тих історій не просто висока — вона НАДЗВИЧАЙНА. А чому так — я розповім дещо пізніше.

Зараз скажу таке — нам написали історію в московії. Спочатку її навіть у нас вкрали, заховали від нас, переробили-спаскудили та присвоїли. А нам залишили якусь меншовартість та малоросійство. І от саме зараз, вже зі зброєю, москалі погані нас заставляють погодитися, що ми ніхто, що ми якийсь шматок кацапщини і не більше того. Нам кажуть, що ми маємо бути частиною їх "русского міра" і забути своїх предків та відмовитися від своєї власної землі.

Ми маємо знати нашу власну, багатющу та повчальну історію, ми маємо повернути собі вкрадене, та відтворити приховане. А московіти нехай собі свою власну, не крадену в нас історію напишуть.

Без своєї історії їхні РОСІЙСЬКІ ПОНТИ здуваються геть. Без нас вони АЗІАТИ, живодери, загарбники та безкультурні дикуни. І це факт, це правда. Для росіян це жах і нервові істерики. Без України росіяни — то мильна бульбашка, яка лусне і зникне, наче й не було.

За декілька підходів я спробую переказати всі дідові розповіді та викласти максимум інформації про наші краї, про наших людей та про славетні часи, які ніколи не полишали богуславські землі.

Перша моя розповідь від діда буде саме про Богуслав. Дочекайтеся наступного разу.

А щоб Вас заінтригувати, скажу так. Ніякий Ярослав Мудрий в 1032 році наш Богуслав не засновував. То суцільна російська брехня. Наш Богуслав років на 300, якщо не більше, старший за Київ. (про Кия теж згодом розповім)