Півроку тому знищення українськими ракетами крейсера «Москва», який був для расії символом морської міці, стало не лише суттєвим військовим здобутком України, але й потужним і дуже болісним ментальним стусаном, продовженням руйнування расійського міфу про непереможність «другої армії світу».

Але знищення того крейсеру (як і інші ганьбища російської армії у Київській області у квітні, у Харківскій та Херсонській — у вересні) пересічні расіянє та кримнашисти не бачили — і все це не мало безпосереднього стосунку до життя «обычных крымчан»: десь за обрієм бабахнуло, але ніхто в Криму того не бачив на власні очі та й наслідки власне для Криму були дуже і дуже опосередковані. 

А от руйнування Кримського мосту — одного із найважливіших символів путінської імперської політики та крадіжки українського Криму — сталося публічно, буквально — на очах мільйонів. І це — надпотужний стусан, такий собі ментальний аперкот по пиці «тонкой русской души». І наслідки цього аперкоту зараз навіть неможливо передбачити у повній мірі.

Ми вже бачимо, що Крим (де «нет никакой паники») вже судомно шикується у багатокілометрові черги за пальним, що у кримських супермаркетах вводять обмеження «до 3 кг в одни руки», що залізничне сполучення із расією зупинено — і невідомо коли відновиться. 

Це — наочні, відчутні кожному окупанту та кримнашисту наслідки. Але не менш болісним (і чим далі, тим глибше) для расіян є почуття того, що Україна над ними навіть не познущалася, а смачно принизила,  вразивши «невразливий» Кримський міст акурат до ювілею плешфюрера.

Нічого, недорогенькі: далі буде ще — бо як раз у ці дні почав працювати лендліз. А це означає — більше високотехнологічної зброї для наших бійців, більше болючих стусанів на полі бою та ментальних аперкотів в пику пукіну та його рашистській мерзоті. 

І ранкове скигління, яке почули не лише в Україні, але й на расії: «Ну все, пожили.. Пути отрезаны» — то лише перші наслідки того, що Україна приміряється повертати собі вкрадені рашистами наші території. 

Слава Україні! Слава ЗСУ!

Переможемо!

Оригінал публікаці: https://bit.ly/3fRsHzT