У суботу вранці одночасно у двох групах на Facebook: батьківській «Батьки SOS» та вчительській «Уміти вчити: спільнота освітян» — я розмістив фото вчителя гімназії у Хельсинки, яке зробив місяць тому, – і запитав: «Чи може ось так (чи подібно) прийти на роботу українській вчитель?»


Було запропоновано два варіанти відповідей, причому учасники могли додати і свій варіант, але ані там, ані там нових варіантів не з'явилося: члени груп обирали із запропонованих:

За добу це запитання отримало в обох групах більше двох тисяч відповідей, причому в «Батьках SOS» відповідей було втричі більше.

І ось які результати були після доби опитування.

Звичайно, результати цього опитування не можуть бути визнані цілком коректними (релевантними), але показали досить цікаві речі.

По-перше, наголову були розбиті скептики серед батьків, які на початку прогнозували єхидно, що у вчительській групі таке опитування дасть суцільно негативний результат

Хоча відповідей «ні» серед вчителів очікувано більше, ніж від батьків, але все одно їх на загал це лише 7%. Що аж ніяк не тягне на домінуючу думку. Бо право вчителя бути вільним у виборі свого іміджу підтримали 93% вчительської групи – на дуже солідній вибірці більше 500 відповідей.

По-друге, загальна думка тих, хто надав відповіді, вражає практичною одностайністю мотивації, яка у коментарях повторювалася разів двадцять:

«Не має значення, якого кольору волосся, чи у що вдягнений вчитель, якщо він гарно вчить і користується повагою у дітей»

І, звичайно, не обійшлося без сумних констатацій від колег, що «я б і хотіла, але лячно: що скаже адміністрація та батьки?». Колеги, батьки відповідь вам дали: 97% з них хоче бачити вчителя незашореного, відкритого, можливо – екстравагантного.

Мені можуть заперечити, що противники «вільного стилю» тут не висловлювалися, щоб не підпасти під висміювання за консерватизм. Але, вибачте, навіть таке побоювання висловитися захисників старих методів багато про що говорить: вони вже відчувають, що ретроградні погляди не знаходять підтримки серед батьків та активних вчителів.

Звичайно, ніхто не зможе бути «вільним по команді». Але очікування суспільства до вчителя відчутно змінюється: ми бачимо величезний запит на вчителя креативного, у чомусь – нестандартного, не зашореного, здатного поставитися до самого себе іронічно.

Нема сумніву, що тим колегам, які готові бути нестандартними (за різними критеріями), легко точно не буде: почуєте і сичання за спиною, і, можливо, «виховні бесіди» від забронзовілих колег або плітки серед батьків.

Але – дерзайте, не бійтеся бути самими собою.

Батьки і діти чекають цього від нас.

Джерело: «Нова українська школа»