Останнім часом з'явилось багато спеціальних коментаторів ФБ-постів. Це «професіонали», котрі «добре розуміються» на певних темах, і тому коментують дописи «досить професійно». Також цим займаються «інформаційні гуру», котрі вважають, що висловлювати свої думки мають право лише експерти у певній сфері. Вони знаходять деталі, за допомогою яких «приколупуються» до автора, тим ніби нівелюючи цінність ФБ-публікації, показуючи, що автор не повністю в темі.

Але насправді найчастіше ФБ-дописи мають основні дві мети:

1) Висловлення свого відношення до певних подій, часто з посиланням на джерело інформації.

2) Повідомити якусь більш-менш особисту інформацію, термінову або не дуже, поділитись почуттями або враженнями, повідомити про майбутні події.

Щодо другого пункту все ясно, а от щодо першого — то я вважаю, що не потрібно бути «гуру», щоб висловлюватись. Якщо я вважаю Жигулі барахлом, а Порошенка брехуном, колаборантом і злодієм, то для цього не обов'язково маю бути автоконструктором чи Юрієм Луценком. Це якраз їхня хитра уловка — заткнути всіх, обізвавши «неекспертами».

Фейсбук створено такого формату, що він не є майданчиком для розширених наукових дискусій, щодо фінансової системи України, наприклад. Але кожен може бачити «Сбєрбанк» у своєму районі, тому може висловитись схвально або несхвально щодо діяльності Гонтарєвої.

Висловлення відношення до певних подій чи людей поступово формує реальність, змінює свідомість, задає напрямок. Тож якщо хочете впливати на зміни, формулюйте своє відношення навіть у простих словах. Колись люди навчаться передавати інформацію миттєво цілісними блоками, які складатимуться з інформації, сенсу та емоцій (здається, десь у фантастичній літературі про таке читав).

Головне — не бійтесь тих критиканів. Це їхня робота — змусити вас замовчати.

Спрощення ситуації для її кращого сприйняття читачами — це необхідність, а не забаганка. Але не спрощуйте до такого примітивізму як у Кличка:))