Добрий день, я СІМЕЙНИЙ ЛІКАР.

Одна із найбільш обговорюваних реформ, що відбуваються в нашій країні – медична.

І на першому етапі — зміни в «первинній» ланці, тобто там де є сімейний лікар. Майже всі чули вислів – «Обери свого сімейного лікаря». Тобто українці, шляхом підписання декларацій, можуть самі собі обрати лікаря, який буде наглядати за нашим здоров'ям.

Однак, працюючи тим самим сімейним лікарем вже не перший рік, я зіткнувся з проблемою, що люди не зовсім розуміють – ХТО ТАКИЙ СІМЕЙНИЙ ЛІКАР.

На перший погляд ніби зрозуміло – лікар сімейний, значить лікує всю сім'ю.

Так то воно так, але суть є глибшою, і розуміння її посприяє кращій взаємодії між лікарем та населенням (зумисно не вживаю слова «пацієнт», так як сімейний лікар часто вирішує певні питання і у здорових людей).

Спершу трохи «історії», де він, той сімейний лікар взявся в Україні.

Перші спроби запровадити інститут сімейної медицини були в певних регіонах ще на початку 90, але все на рівні проекту і вмерло, про що всі гарно забули і більше не згадували.

Однак у медицині «реформа» розпочалась не саме зараз (хоча зараз вона справді схожа на реформу), а тривала постійно, от з'явився МОЗ України – і почалася відразу реформа, яка не припинялась ні на секунду))))).

На прикінці 2000-х, чергове «загострення» реформи, і в Україні запроваджують «сімейних лікарів».

Як це відбувалося? Дуже просто: випусників після університетів по даній спеціальнрості ще не було, а тих хто вже «випустився», як сімейний лікар, було дуже мало, тому дільничні терапевти та дільничні педіатри в примусово-добровільному порядку йшли на 6 місячні курси перекваліфікації на сімейних лікарів.

І от поважний та кваліфікований 50 річний терапевт, який вже забув, як виглядають діти)) – лікує немовлят, а гарний спеціаліст педіатр – 80 річну бабусю.

Дехто «справився», і продовжував вже як сімейний лікар, дехто ні, а більшість, хоч і вже називались «сімейними лікарями», далі працювали терапевтами та педіатрами. І тільки переважно нові випусники ВУЗів робили роботу, як «сімейні лікарі».

І зараз, при підписанні декларацій сім'я розділяється – дорослі йдуть до «сімейних лікарів»(терапевтів), діти — сімейних лікарів (педіатрів).

А суть сімейного лікаря – у нагляді за ВСІЄЮ родиною.

Це не просто, щось лікуємо у діда, щось у онука. Ні, в першу чергу, це ЗНАННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ цієї родини.

Наведу приклад, дещо спрощено, але суть зрозумієте.

Дід хворів раком шлунка. Батько має виразкову хворобу шлунка. Онук певні розлади травлення. (батько та онук маєть підвищений ризик теж згодом захворіт и на рак).

Моделюєм ситуацію.

Батько прийшов на прийом до терапевта, терапевт спитав (а може і ні) чим хворів ваш батько, взнав, про рак, скорегував обстеження, пояснив, що він є у групі високого ризику і тд.

Онук, а він скоро вже стане «дорослим» прийшов до педіатра, педіатр спитав, а може і ні, чим хворів батько, дід. Приписав лікування/обстеження. Незабаром «онуку» буде 18, він попаде до вже до терапвта, може і іншого чим батько. Знову будуть певні проблеми з здоров'ям, знову будуть звернення до лікаря (де дінешся, таке життя), а от той важливий момент про наявність раку шлунку у родині, може і не згадатись по багатьом певним причинам. А це дуже важливо, і часто міняє підхід до «ведення» хворої людини.

А тепер така ж сама ситуація, але родина дуууууже довгий час спостерігається у одного сімейного лікаря....

Погодьтесь, що ймовірність випадіння такого фактора, як «рак шлунка» у когось із членів родини, значно знижується. І, відповідно, знижується ризик захворювання на рак у членів сім'ї при правильному підході.

Так от в тому і суть СІМЕЙНОГО ЛІКАРЯ, не просто лікувати при певних хворобах когось із родини – а ЗНАТИ, СПОСТЕРІГАТИ, ПОПЕРЕДЖУВАТИ, берегти здоров'я ВСІЄЇ СІМ'Ї.