Як тільки їй сьогодні вручили підозру, до мене уже кілька разів виходить на зв'язок товариш і просить, щоб я розповів про той випадок...
Думаю. Зважую. Не хочу підігрувати ворогам. Так, дійсно, я був там у той час.
Перед цим відбувся один епізод, який зможуть пригадати конкретні працівники міліції, після першої атаки беркуту: урядовий квартал, у сторону парламенту по кожній вулиці вздовж Інститутськоїй був відгороджений вантажівками, позад яких стояли міліціянти. З кількома мітингуючими підійшов до вантажівок, щоб поговорити з міліціонерами. Там, щоб ви розуміли стояли здебільшого молоді хлопці. Я заліз на бампер вантажівки і почав розмову. Дослівність важко пригадати, але мова йшла про те, що коли беркут знову нападатиме, щоб вони не добивали людей. Старші міліціонери практично не йшли на діалог. Мені вдалося розговоритися з двома молодими працівниками міліції. Я можу помилятися, але здається один був з Криму. Вони мені призналися, що при першому нападі беркуту, вони забирали поранених, які втікали у їх сторону і надавали їм допомогу. Ми порозумілися. Хлопці духом були на нашому боці. Але приказ. Вони булиина службі. У мене на шиї була жовта пов'язка з написами «самооборона» (див.фото). Практично у всіх майданівців були такі. Один з цих працівників міліції наблизився до мене і попросив, щоб я йому її подарував. Я зняв її, підписався на ній і віддав йому. Він склав її і заховав до кишені. Якщо цей допис прочитаюті ті два працівники міліції, а також мітингувальники які були зі мною, підтвердять мої слова. Я потиснув тим міліціонерам руки та пішов у сторону офісу «Партії Регіонів». Туди всі йшли, бо нам повідомили, що звідти виносять документи злочинного режиму.
Я бачив Тетяну Чорновол. Там були хлопці з 7-ї сотні яку координував Євген Дейдей. І не тільки вони. Там було багато людей. Я упускаю певні деталі свідомо, щоб не підігрувати маніпуляторм власне того ж злочинного режиму типу собаколюба Портнова і чорноротої Лукаш ба більше адвокату януковича Бабікову.
Факт 1.
Я зайшов у підземний гараж офісу «Партії Регіонів», який був відчинений. Звідти, з кількома мітингувальниками, саме виходила Тетяна Чорновол. В гаражах були розбиті кілька автомобілів. Я підійшов до чорного мерседеса з боку водійських дверей які були відчинені. Працювала звукова сигналізація. Біля підлокотника я знайшов візитницю з візитними картками на ім'я Олександр Єфремов. Забрав ту візитницю і повернувся на вулицю.
Факт 2.
Я пригадую, хлопця, який виліз на дах, він говорив, що звичайний працівник офісу, аби його випустили бо в офісі багато диму і плавиться проводка. Але крім цього, офіс дійсно був підпалений.
Факт 3.
У 2014-му при зустрічі з працівниками СБУ, які мені передавали викрадені у мене свободівськими злочинцями документи я розповідав цю історію, але мене свідомо 6 років не залучалося по справах Майдану, як свідка тих потій.
Прошу вважати цей допис моїм офіційним свідченням.
10.04.2020р.
П.С.
фото не з того дня, прикріпив його як підтвердження, бо у мене нажаль кілька фото з майдану, адже не мав часу фотографуватися. Знаю що у майданівців є наші спільні фото, я би був вдячний, якби мені хтось надіслав. З січня 2014-го я ходив постійно у жовтій лижній куртці, яка дуже кидалася в очій всім.