Уже нікому сьогодні не дивно чути фрази, що Україна програє на «інформаційному фронті». Я не буду зараз таким категоричним, адже треба врахувати той факт, що позиції українського інформаційного фронту укріпилися за рахунок: блогерів, незалежних журналістів, та просто небайдужої молоді. Їм потрібно віддати належне. Займаючи сторону справедливості, всі разом, уже не раз відбивали потужні удари ворожої пропаганди. Разом з цим, більшість приватних ЗМІ, утворили опозиційну коаліцію проти влади і продукують новини, у напрямку внутрішнього розколу суспільства. Нічого дивного, адже власники цих ЗМІ, являються елементами системи олігархату, або є олігархами.
Справа ось в чому. Адже в Україні активно розвивається демократія, як відомо, цим часто користуються негідники. Враховуючи процеси реформ в державі, олігархічні клани почали втрачати свої надприбутки. Відповідно їх перестала влаштовувати така обстановка і вони, через свої ЗМІ, ручних журналістів, пішли в наступ. Застосовуючи гібридну форму, користуючись власне демократією, вдарили по тій частині, котра псує імідж, а водночас і рейтинги міжнародних представників України. Кінцевим результатом, підривають авторитет самої держави. Їм потрібен хаос, для того, щоб можна за ним ховати незаконну діяльність. Тому, правила гри у законному полі, які встановлює держава Україна, вже чотири роки – це не їх гра. Найбільш впливовим ресурсом серед ЗМІ, є телеканал 1+1, котрий належить олігарху Ігорю Коломойському. Зокрема, на ньому одна з програм «Гроші» на чолі з ведучим Олександром Дубінським, працює у стилі аналогу російської пропаганди від Кисельова. З цього приводу, добавлю трохи в кінці.
Національна спілка журналістів України. Ви скажете до чого тут вона, або чого я її згадава. Пояснюю. В принципі основною частиною діяльності спілки, являється медіапідтримка та захист журналістського середовища, в тому числі за основу береться юрдичний захист медійнків. В сьогоднішніх умовах, у котрих перебуває Україна, було б доцільно, якби така потужна організація, як НСЖУ зайняла позицію допоміжного органу Міністерству інформаційної політики. А в галузевій сфері стала флагманом у боротьбі з фейками, та допомагала розбудовувати і в деякій мірі реформувати галузь журналістики в цілому. Та насправді все доволі не так, як прописано в статуті, чи Законі України. Щоб не пропустити, бо хтось точно скаже, ніби НСЖУ лобіювала реформу ЗМІ у напрямку роздержавлення і т.д. Говорити і робити – це різні речі.
Візьму гріх на душу, якщо промовчу, бо деяка робота дійсно зроблена. Адже НСЖУ — ні не так… Голова НСЖУ Сергій Томіленко (бо не вся НСЖУ Томіленко), у березні цього року зібрав пресуху, на якій були присутні журналісти центральних телеканалів: 1+1 (Олександр Дубінський), НьюзВан (Тигран Мартиросян), Ера-медіа (Таня Гончарова) , 112 канал (Павло Кужеєв) та, як сам Томіленко тоді коментував у себе на фейсбуці «також колега з ЗІК Наталія Влащенко підтримує, але захворіла і не змогла бути присутня».
На тій прес-конференції вони розказали, які страшенні загрози насуваються на свободу слова в Україні. Іншими словами, пул ручних журналістів, з тих телеканалів котрі належать конкретним не маловідомим в Україні особам. Не буду багато розповідати деталей, але коротенько, щоб Ви могли ознайомитись: Юридичним власником НьюзВану, ніби то являється народний депутат Євген Мураєв, колишній регіонал, а зараз партія Опозиційний блок, яку очолює Юрій Бойко. Недавно аналітик Андерс Ослунд розповів, що насправді фактичним власником «НьюзВан» являється Віктор Медведчук: https://www.radiosvoboda.org/a/29288136.html. Ера-медіа у власності народного депутата Андрія Деркача з групи «Воля Народу» — раніше сателіт Партії Регіонів. Після смерті Ігора Єремеєва, Деркач перебрав на себе функції керівника цієї групи. Сама група «Воля Народу» — це тема для окремого матеріалу, якщо коротко, то це група ляльководів, котрі заправляють групами депутатів-тушок продаючи їх на підсилення в голосуванні. Після втечі з України нардепа-олігарха Олександра Онищенка, Деркач підсилює медійно лідера Батьківщини Юлію Тимошенко. Недавній скандал з закриттям ранкової програми, ніби то через шедеври Тимошенко тому доказ — піар любою ціною. У самого Деркача сильні позиції, адже групу Воля Народу, йому допомагає контролювати його сват, колишній голова ВРУ, а тепер нардеп Володимир Литвин. Йдемо далі, тут найцікавіше, 112 канал та ЗІК також юридично мають своїх власників. Але це формальності, по факту їх власником являється Віктор Медведчук. Хоча це можливо для простого обивателя видасться новиною, а для медійників уже давно відомий факт, котрий неодноразово озвучувався в ЗМІ. Ну і 1+1 та Олександр Дубінський, які належать олігарху Ігорю Коломойському. З того березневого дня покотилася колісниця пропаганди, з якої постійно випадають лозунги: «тиск на свободу слова», «Порошенко хоче контролювати ЗМІ», «напади на журналістів», «репресії проти медіа», «розправа над чесною пресою» і т.д. Власне котрі регулярно озвучує сам голова НСЖУ Томіленко, в ефірах вище перерахованих телеканалів.
Не слід забувати також і про 24 телеканал мера Львова Андрія Садового, який є підопічним політичним партнером Віктора Медведчука. Власне кажучи є підстави вважати, що сам Медведчук активно готує свою гру на майбутіх президентських виборах.
Отже, так зване об'єднання, на базі авторитетного органу НСЖУ, відбулося. Суспільство повірило, і колісниця з заводу пропаганди почала курсувати регулярно. Сам Дубінський, як фахівець з виготовлення маніпулятивних серій пропаганти у програмі «Гроші», став частим гостем у НСЖУ.
Він допоміг організувати Томіленку форум «Две страны – одна професия» для російських журналістів ніби то шукаючи точок дотику. Сам Дубінський на цьому форумі виступив основним спікером, патріотизм тут ні до чого. Враховуючи факт підтримки олігархом Коломойським на майбутніх президентських виборах Юлію Тимошенко, то вони з Томіленком запряжені в спільну упряжку проти Порошенко. І якщо Дубінський знає, за що і для чого працює, та їздить з охороною, то Томіленко у цьому пулі пропагандиської машини, являється лише «корисним ідійотом», котрому підсувають кремлівські темники, посередники від Медведчука. І хочуть того члени НСЖУ чи ні, але Томіленко записав їх всіх у адвокати російського агресора. Працюють по двох фронтах, якщо Томіленко говорить з шпаргалок в унісон з Кремлем, то Дубінський більш фахово і правдоподібніше з цифрами. От наприклад з найсвіжішого, цифрова ліцензія це привід «мочити» Президента. На 1+1 випускають цілі сюжети, кажуть що без аналогового телебачення, у селах залишиться 1 млн 200 тисяч глядачів. Де вони взяли цю цифру невідомо. Насправді на показники каналу, а відтак і надходження від реклами, на це не впливає, бо жодна організація не вимірює аудиторію у селах. Єдине пояснення — вони хочуть залишити аналог заради Юлії Тимошенко. Бо в селах її електорат і тоді вона зможе як на Ері розповідати страшилки про Порошенко. Ну це так, якщо геть узагальнити і не вдаватися глибоко в подробиці.
І на останок, виходячи з усіх фактів у тому числі й вище перерахованих, можна резюмувати, що сама НСЖУ – це пережиток радянського минулого і має відійти на смітник історії. Питанням захисту журналістів, повинні займатися альтернативні організації, з чистою рипутацією. Котрі більше компетентні в питаннях медіа з залученням фахових юристів. Держава може і має виділяти гранти на конкретні напрямки, а не фінансувати спілку. Апарат котрої займається не захистом журналістів, а руйнацією галузі журналістики. І уже вкотре не втомлююсь говорити, що СБУ, попри увесь механізм розвитку демократії, має активізувати свою роботу у напрямку забезпечення інформаційної безпеки хоча б у таких критичних обставинах. Також хочу зауважити, що альтернативний орган НСЖУ, має об'єднати усю сферу медіа, та відкрити ширші можливості виготовлення проукраїнського контенту.
П'ятниця, 13 липня 2018 рік.
Незалежний журналіст,
Роман Реведжук