Кажуть у народі: «не чіпай, то не буде смердіти». Пішохідний перехід, що від ВРУ до Кабміну, як іти в сторону Комітетів на вул.Садовій 3а. Щоб зрозуміліше, позаду цього переходу, сходи на вхід до Маріїнського парку. Перехрестя регулювалось працівником поліції. Стоїмо, чекаємо відповідного сигналу регулювальника. Тут надійшла група осіб, і пішла собі на заборонений сигнал. На крик регулювальника: «куди» — вони розвели руками і продовжили рух. Відповідно я зробив їм зауваження, як постійно роблю коли бачу подібне. Але тут хочеться сказати, краще би не робив. Це був нардеп Парасюк з якоюсь жінкою. Пізніше мені підказали очевидці, що то його сестра Ірина.
Звичайно ця історія не вартувала б виїденого яйця. Та на моє зауваження, ці нешановані мною «пани», почали мені хамити. Провокували конфлікт, кричали аби я викликав поліцію. Парасюк зокрема підбігав до мене і «гаркав», аби я доказав, що він порушив, аби добився справедливості і він заплатить штраф. Його попутниця взагалі протестувала, мовляв чого я взагалі їм зауваження роблю, коли вони вибачились перед регулювальником. Ці людиська, йшли за мною, аж до входу в комітети ВРУ, «гавкаючи», як ті собаки вслід.
Ситуація тривала близько 5-ти хвилин, а шуму навели такого, що й не передати. Люди оглядалися, зупинялися, дивилися. Я спочатку намагався говорити нормально, щоб не робили такого цирку, бо так не пасує себе вести, щей народному депутату. Тай не було за чого, бо нормальна людина, точно матиме іншу реакцію на подібне. Суджу по собі. Та чим більше я говорив спокійно, тим дужче вони репетували. Я зрозумів, що будь-які пояснення, то марна трата мого часу.
На камеру не знімав свідомо, не збираюся їм робити навіть чорного піару. Уже і так достатньо клоунади з Парасюком в інтернеті. Позорить країну перед світом. Крім всього я спішив. Скажу Вам відверто, мені було стидно! Просто стидно — стидно за те, що українці голосували за таких несповна розуму. Це якісь двоє неадекватних людей. Це не нардеп, а хворий псих.
Коли я остаточно зрозумів, що даремна трата часу, махнув рукою зі словами «добудьте це скликання і дякуйте людям, що терпіли таких» — і пішов. Так сестра Парасюка, прокричала мені в спину: «за Порошенка проголосуйте». Тут я з нею подумки погодився і покрокував далі своєю дорогою.
Сьогодні я пізнав рівень «справжнього» парламентаря. Не тільки я один, а й добрий десяток очевидців. Маю надію, що наступне скликання точно виправить цю проблему.