Любов

Білорусь та її нова реальність сьогодні, нагадують мені відносини сучасного світу з Росією. Злий, вбивця, гвалтівник намагається знищити нас, отруїти «Новічком», а ми ведемо з ним мирні переговори, кладемо квіти до його ніг, співаємо йому пісні, ніжно обіймаємо та відмовляємося ввести санкції, бо це може наполохати та відвернути його від нас. Таке «колективне відречення» від істини, чесно мені не зрозуміле, ні в Європі, ні в Білорусі, але ще більше дивно бачити подібні речі в Україні, яка проливає реальну кров вже не один рік. Яка ж істина?

Ворог не хоче миру. Лукашенко не покине свій пост поки не проллється достатньо крові. КДБ не бачить у протестувальниках людей, вони бачать там лиш агентів впливу, які намагаються знищити їх систему. Білоруська міліція створена не для того, щоб надавати людям захист від бандитів, вона працює, щоб оберігати режим від ворогів. Чи готові вони поступитися своїм панівним місцем над суспільством? Не думаю. Чи є у їх серцях місце для любові інших? Не має. Бо інші хочуть скинути їх, позбавити привілеїв, які вони отримували роками. І не факт, що отримають при новому режимі, який буде орієнтований на суспільство, а не на панівний клас, частиною, якого вони є сьогодні. Раціональне не дає так ризикувати, тому любов закінчується там де починається влада.

І звичайно можна думати, що поліціянти теж люди, що в них теж є серця, але відповідь на це в мене проста. Серця то в них є, вони навіть можуть любити людей, але ви для них не люди, ви чужинці, ви інші, дегуманізовані істоти, зомбі які напали на їхню країну. І ця ідея активно просовується в їх свідомості роками, агенти ЦРУ вони ж усюди, вони ж все сильні.

Терор

Спроба вбивства Олексія Навального, вбивство Бориса Нємцова, Анни Політковської, Бориса Березовського, Олександра Литвиненка. І це все далеко не повний список людей, які складають одну картину — знищення опозиції в Росії. Чи можна говорити з таким режимом? Чи можна вірити в його демократизацію? Не думаю. Якщо вони так ставляться до людей з власної країни, то для них нічого не коштує розвернути хаос у сусідніх країнах, які вони вважають або колоніями, або опонентами, які потрібно знищити. Що вони по суті сьогодні та роблять в Україні, Білорусі Європейському союзі та й в інших частинах світу.

Ні для кого не секрет, що Росія фінансує режим бацьки, що на білоруських каналах працюють російські пропагандисти, думаю що там серед білоруських космонавтів з автоматами є також російські військові, які готові знищувати всіх хто стане на шляху. І плювати вони хотіли на вашу любов. Їх навчили вбивати на полях бою спочатку Сирії, потім України, сьогодні вони в Білорусі, завтра вони можуть прийти в Литву, Естонію, Латвію та почати вбивати там.

А що на рахунок Європи? Забудемо на секунду про фінансування Росією правих сил у країнах цього об'єднання. Згадаємо краще про ІДІЛ. Вже неодноразово журналістські розслідування підтверджували й доводили, що Ісламська держава не лише фінансується Кремлем, а й отримує з РФ професійних військових інструкторів. Тобто саме люди з Кремля є авторами терористичних актів у Європейському союзі та саме на них лежить відповідальність за смерті європейців, як в Берліні, так і в Парижі. Чи варто будувати разом з такими людьми «Північний потік-2»? Чи варто фінансувати власних вбивць?

Правда

Нам людям, завжди здається, що в кожної події має бути причина. З Білоруссю все зрозуміло і там Росія тримає бацьку для того, аби не дати завалитися своїй зоні впливу та образу всемогутнього диктатора (якими мають бути як Лукашенко і Путін). З Україною теж вже більш менш зрозуміло, зберегти зону впливу, провчити місцевих князьків. Європа там теж, все більш менш зрозуміло, треба розколоти союз, бо поодинці вони слабші чим разом, їх так легше купити чи залякати: «розділяй та владарюй».

Однак, яка першопричина всього цього зла? Не віриться мені в демонічне зло, не віриться мені, як пише Монтель, що:

«існують такі чудовиська в образі людей, які раді вбивати заради задоволення, яке приносить їм вбивство, котрі раді рубати та різати на частини тіла інших людей і придумувати незвичайних тортур і смертей; при цьому вони не отримують від цього великий зиск і не мають ворожнечі до своїх жертв, а надходять так тільки заради того, щоб насолодитися приємним для них видовищем що помирає в муках людини, щоб чути його жалібні стогони та крики».

Звичайно, можна скільки хочеш демонізувати Путіна, але не вірю, що він чинить зло за ради зла. Це якось без сенсу, він міг би просто залишитися гопніком та калічити тихенько людей у своє задоволення, або стати катом на Луб'янці та там калічити своїх громадян.

Імперіалізм? Бажання повернути час назад та відновити велич СРСР та Московського царства ? Такий варіант мотивів можливий, більш логічний. Однак, чи можна повернути час назад ? Чи можна зупинити прогрес? Ні. Навіть прикладаючи максимально ресурсів. Радянський союз помер і його не воскресити. Імперія померла її знищив прогрес. І якщо це таки є мотивом Путіна то він є безумцем, безумцем, який приречений програти. Бо час він знищує всіх і вся, і це далеко не перший безумець з паперовим мечем на його шляху.

Ми приречені на перемогу. Варто скинути ілюзії, перестати вірити у те, що любов живе в серцях нашого ворога і нарешті почати боротися з ним на рівних. У нас прекрасні та могутні союзники — час та прогрес. Все, що мають вони це терор та страх, яких перестаєш боятися коли виходиш на поле бою. Любов до ближнього залишимо на потім, сьогодні день війни.