Ці думки прийшли давно. Це знову ж таки не зовсім аналітика, а швидше роздуми. Роздуми про те, чому ми програємо інформаційну війну. Війну за голови наших співгромадян, які далеко закордоном, або тут близько за вікном, за касою супермаркету, за кермом автомобіля. Чому ми програємо війну за голови звичайних людей. І сьогодні Зе і його 1+1 не найстрашніше, що є в інформаційному просторі. Він несе загрозу лиш в короткостроковій перспективі. Є загроза набагато сильніша, організованіша та професійніша. Мова йде про Медведчука та його команду. Не буду зараз розбиратися хто винен, що він підняв голову, а хто ні. По суті це не важливо. Факт, як то кажуть на лице. Найбільший, антиукраїнський діяч, великий мізантроп та пропагандист, сьогодні має доступ до будинків безлічі людей. Він подає своє бачення інформації, він подає свою ідеологію, він «трахає» мізки так, як йому захочеться.
NewsOne, 112, Zik і це далеко не повний перелік медіа-ресурсів, які формують медіа-чорнобиль. Їх значно більше і всі вони функціонують для зміни реальності. Теоретично, українці могли б опиратися, могли б опиратися, боротися поти ворога народу, але є одне але. Як завжди. Немає чіткого розподілу. Вони не позиціонуються в суспільстві як зло. Так, з початку про це говорили, говорили добре, головно по всіх каналах. Поговорили та замовкли. Нині про це можна почитати поодинокі пости в Фейсбуці. Це страх і біда. Люди звикли та замовкли. Влада ігнорить, тягне і за це отримає в майбутньому «гарний» удар по пиці від цих каналів.
Поволі, крок за кроком вони перетворились на звичайні канали. І багато політиків, здається нормальних, проукраїнських цьому сприяли. Вони ходили на ефіри, говорили, воювали з вітряками. Всьому була одна відповідь: «ми маємо використовувати весь наявний на сьогодні медіа-ресурс». Повна дурість. Не вірю, що спіч Тягнибока на Зіку допомогла йому отримати додаткові плюси в «карму». Ну не вірю, хоч палкою мене ти бий.
За те що сьогодні побачив середньостатистичний українець? А він побачив, прекрасну картинку. Свободу слова на каналах Медведчука. Прекрасно, там є політики всіх мастей, всім дають вільно висловитися, краса! І пофіг, що далеко не всі програми дають дискусію, і пофіг що більшість каналів це одностороння комунікація пропагандистів. Де війна це мир. А чорне це біле. Де українець ніщо інше, як брат росіянина. І я не проти росіян, я проти пропагандистів, та політиків, котрі ходять на проросійські канали. Не так страшний той телеміст, як страшна бутафорія свободи слова під протекторатом російської п'ятої колони. Саме з відти ростуть ноги всіх антимайданів, республік та рейтинги проросійських партій. Саме з ними потрібно боротися, якщо не боротися то бути біді. Круговорот українських майданів-трагедій.
Правда боротися розумно. Конкурентно, тобто поклавшись на силу ринку. Створювати альтернативні джерела інформації, але іноді можна вставити санкції. Без жалості, без розмов та обговорень. Нашим ворогам не властива жалість до нас, тому і ми не маємо шкодувати їх. І досить прикриватися свободою слова. Пропагандисти це не медійники, то сфера підривної діяльності та війни. І це нині варто зрозуміти усім Та навіть зробити трошки більше і донести це західним союзникам, які ще досі перебувають у великих сумнівах.