Ні, як я вже і казав, (початок розмови — у попередньому пості) відповідь на це класичне питання я залишу для вашого особистого вирішення. Та й ополонка при теперішньому кліматі може бути хіба символічна. Якщо ще підходи до річки до озера не заміновані. Пильнуйте. Але я про інше.
Якщо ви на Святвечір навідаєтеся до найближчого православного чи грекокатолицького храму на Всенічне бдіння (зазвичай служиться десь тако години від 17-ї до 20.30 плюс мінус), то можете серед інших текстів, що промовляються на службі почути таке:
«На початку сотворив Бог небо й землю. Земля ж була пуста й порожня та й темрява була над безоднею, а дух Божий ширяв над водами. І сказав Бог: Нехай буде світло! І настало світло. І побачив Бог світло, що воно добре та й відділив Бог світло від темряви. Назвав же Бог світло – день, а темряву назвав ніч. І був вечір і був ранок – день перший. Тоді сказав Бог: Нехай посеред вод буде твердь і нехай вона відділяє води від вод!...»
Це називається «паремія», або ж уривок з Старого завіту, який вказує на суть свята, яке відкриває всенічна служба. Чому ж, спитаєте ви, перед Різдвом читається (і то першим з паремій) самісінький початок Біблії, книга Буття, її перші рядки, що оповідають про створення світу? Цим текст богослужіння дуже точно, хірургічно точно, хоча і через метафору, вказує на дві речі:
Хто народжується? Той, хто все це колись «в началі начал» сотворив.
Навіщо народжується? Щоб врятувати своє творіння від наслідків Едемського гріхопадіння і сотворити нового Адама.
В іншій паремії, з Ісайї, уточнюється:
«Хлоп'ятко нам народилося, сина нам дано; влада на плечах у нього; і дадуть йому ім'я: Чудесний порадник, сильний Бог, Отець довічний, Князь миру».
Тут можна ще довго сипати цитатами, але... Моя бабуся казала, коли натякала що не годна слухати довгу передісторію питання: «Від Адама і Єви почав». Та нема ради, майте трохи терпцю. Одна з небагатьох істин, які я засвоїв від свого покійного духівника: хочеш у чомусь розібратися — починай від сотворення світу. Там, в Шеситодневі, при уважному погляді є багато відповідей. Одна з них — води сотворив Господь і побачив, що добре вийшли вони в Нього. То чом же ж не купатися? — спитаєте ви. А я і скажу: а хто сказав, що не купатися? Я не казав. Просто міркую вголос.
А причому тут Різдво до Йордану, спитаєте ви мене ще раз? А до того, нагадаю, що в перші віки християнства це було одне свято. Звалося воно Богоявленням. Святкувалося — завжди 6 січня. Потім з нього виокремилося Різдво, яке логічно пов'язали з сонцеворотом 25 грудня. Давайте так- якщо ви святкували Різдво 25 грудня за григоріанським чи новоюліанськми каледарем, то у ополонку треба було (якщо звісно треба) пірнати 6 січня. Якраз коли прихильники «старого юліанського стилю» готували кутю до Святвечора.
Виходить, що Водохреще 19-го січня, це такий собі «Старий Новий» Йордан за аналогією зі Старим новим роком. Чи не забагато свят? Та хіба шкода. Аби радість була. Бо Різдво та Хрещення — це саме про радість. І про очищення. Але от щодо чистоти — то вона передовсім духовна. А не про помитися в холодній воді.
Для того, хто вірує — вода, освячена на свято Хрещення відсилає нас молитовно до сотворення світу і до хрещення Христа в Йордані. До ключових подій священної історії . І є їх, сказати б, «матеріальною іконою». Чудотворною безумовно. У нас є звичай цілування ікон на знак шанування, але купатися в «іконічній воді»... ну не знаю. Етнографи такий звичай фіксували, звісно, і не раз. І не в одному місці, але я б відніс його радше до магічної частини нашого свідогляду, аніж до християнської. Не факт, що варто їх змішувати.
Ну і давайте чесно, Йордан — річка тепла. А «йорданська» ополонка — це метафора-ікона Йордану-річки, води якого так збурилися явленням Бога в тілі, що аж потекли в зворотному напрямку. Кажуть, таки було діло, до речі. Особливості місцевої гідрології? Цілком можливо. Але ж як вчасно проявилися!
До речі. Юдеї часів Івана Предтечі — не єдиний народ, який знає ритуальні омовіння. Індусів з Гангом пригадає певно кожен. Температура у басейні Гангу у січні в середньому +20, якщо що. А в наших широтах? Хоча глобальне потепління і тут каже своє слово. Не без того.
Далі буде
P.S. Коли трапляється служити водосвяття на Водохреще — іноді аж еіби вітром віє від тої води, така сила.
P.P.S. Такі іноді панянки гарні до ополонки приходять, аж шкода, що не водяний. Полоскотав би.