«Влада змінює людей» – такий вислів ми чуємо доволі часто і дуже давно. Прикладів безліч: від римського імператора Калігули, який призначив сенатором свого коня Інцитата, до Володимира Зеленського, про якого і йтиме мова.

За трішки більше, ніж рік часу на посту Президента України, Зеленський вже встиг змінитись. Сьогодні це вже далеко не той амбітний політик, сповнений ентузіазму та оптимізму, якого ми бачили перед виборами. Зараз він все рідше з'являється в інформаційному просторі, не виганяє «розбійників» із кабінетів та не сварить чиновників за дорогі телефони. Взагалі, тепер гарант часто просто мовчить, коли народ від нього очікує хоча б заяв.

То чому змінився Володимир Зеленський у психологічному плані та як може змінитись у майбутньому? Про це журналісту ІА «Вголос» розповіли профайлер і психолог Дмитро Попов, психолог Валентин Кім та політичний психолог Олег Хом'як.

Як загалом високі та відповідальні посади впливають на людей?

Дмитро Попов:

Звичайно, така посада впливає на психологію людини і людина змінюється. Але ці зміни не є внутрішніми, вони швидше демонстративні. Тобто, змінюється сама модель поведінки людини, її звички і те, як та чи інша особа позиціонує себе до соціуму.

Валентин Кім:

Зміни у людській психології на таких посадах є доволі токсичними. Це пов'язано із тим, що людині доводиться працювати при постійній підвищеній відповідальності та більш високих вимогах до особистісних рис. Така посада як президент – це дуже щільний графік, високе емоційне навантаження і прийняття рішень, які впливають на життя і долі багатьох людей. Крім того, за ці рішення ще й потім можна отримати «стусанів», тобто критика буде дуже велика.

Тому влада є токсичною і вона роз'їдає особистість людини. Вона інколи і загартовує, але й неймовірно виснажує.

Олег Хом'як:

Це затуманює мозок і погіршує здатність аналізувати

У першу чергу це великий стрес, пов'язаний із тим, що людина опинилась на новому, дуже високому, рівні, на якому раніше не була. Це перше обличчя країни, як-не-як, це величезна влада. Дуже часто така ситуація обертається тим, що в людини виникає манія величі. Людина на таких посадах стає почуватись значимою, великою і важливою. Яскравий приклад – це Віктор Ющенко, який невдовзі після обрання почав до журналістів говорити на «ти» і таке інше. Людина отруюється оцим відчуттям власної величі, а воно насправді є протилежним елементом – частиною комплексу неповноцінності. Цей комплекс є у всіх і коли індивід опиняється у ролі переможця, то в нього активізується оце відчуття власної значимості. Це затуманює мозок і погіршує здатність аналізувати. «Антиотрутою» у таких випадках є скромність.

А по-друге, у людини може виникати дуже велике розчарування. Ти розумієш, що зайняв своє омріяне місце, але тут все зовсім не так, як ти собі думав, і всі твої плани неможливо просто так реалізувати. Це може бути пов'язано із управлінням державою і всіма політичними іграми та впливами.

Тому, якщо підсумувати, то це дуже сильний стрес, який робить людину дещо неадекватною.

Як змінився Володимир Зеленський на посту президента?

Дмитро Попов:

Що стосується нашого президента, то у нього відбулось не так вже й багато змін. На мій погляд, так відбувається тому, що Володимир Зеленський не є президентом. Я маю на увазі, що він – це фігура, якою рухають інші «лялькарі». Особисто я бачу, що реально великих змін не відбулось, тому я глибоко переконаний, що Зеленський – маріонетка. У чиїх руках? Я сказати не готовий. Він ніяким чином не демонструє ні на публіці, ні під час пресконференцій, ні «на камери», що він є лідером і главою країни. А він має це показувати.

Винятком може бути лише один епізод, коли він казав «вийди отсюда, розбійник» і обіцяв зателефонувати Баканову «по поводу того чорта». Це був єдиний момент, коли у Зеленському прокинувся господар. Після цього такого більше не траплялось, хоча так не має бути. Сама посада зобов'язує його бути тим господарем і лідером.

Валентин Кім:

Коли відбулась зміна Богдана на Єрмака, то Зеленський змінив людину, яка казала що робити президенту на людину, яка йому каже, що він все робить правильно

За цей рік Володимир Зеленський продемонстрував, що він не здатний утримувати цю владу з усією її токсичністю, про яку я вже казав. Він не вміє тримати удар. Напруга дуже велика і він емоційно не був готовий до такої посади. Я б навіть сказав, що він недостатньо доросла людина у цьому плані. Саме тому Зеленський інколи (а зараз все частіше) просто зникає із інформаційного простору. Мені здається, що такі «тайм-аути» йому необхідні, аби просто відновитися. Таким чином він намагається знизити рівень напруги та уваги до своєї персони. Почалось це ще на самому початку його каденції, коли він переміг на виборах і поїхав у Туреччину на відпочинок замість того, щоб готувати Кабмін, шукати людей і починати реалізовувати свою стратегію. Це свідчить про те, що Зеленський не достатньо по-дорослому ставиться до свого посту.

Трансформація відбувалась поступово. Перші пів року вона була дуже лагідною для самого президента. Перемога на виборах, потім йому вдалось перезавантажити Верховну Раду, створили монобільшість, перемовини з Путіним – все це був такий собі «медовий місяць» для Зеленського. Але він дуже швидко закінчився, почали рости протиріччя всередині команди президента, збільшилось навантаження та напруга і все це закінчилось трагедією в Ірані. Його тоді ще й помітили на відпочинку в той період, а саме за таке він критикував попередню владу. От саме з того часу Зеленський «поплив». Він виявився неспроможним витримувати цю емоційну напругу.

Зараз Зеленський все більше потребує відпочинку, тепла та уваги. Моя колега Світлана Чуніхіна колись дуже чітко сказала, що коли відбулась зміна Богдана на Єрмака, то Зеленський змінив людину, яка казала що робити президенту на людину, яка йому каже, що він все робить правильно. Тобто, Володимир Зеленський формує для себе максимально комфортне оточення. Він хоче, щоб ніхто його не засмучував, не був конфліктним і нелояльним до нього.

Заміна Кабінету міністрів, у свою чергу, – це взагалі трагедія для Зеленського. Він був вимушеним це зробити і що б він не казав, це крах його планів та ставлення до нього. Він зіткнувся із тим, що він не спроможний щось вдіяти і вести цілеспрямовану політику. Тому його почуття невпевненості збільшується з кожним днем. Додайте до цього коронавірус, політичні скандали та невдалі призначення і ви отримаєте всю картину, яка тисне на Зеленського.

Олег Хом'як:

Я думаю, що Володимир Зеленський однозначно пережив вже згадане мною розчарування. Воно пов'язане із тим, що у реалізації своїх планів далеко не все так просто. Це також стрес через зіткнення із дуже великими складнощами при управлінні державою. Тим більше, що йому в даному питанні бракує компетентності. Крім того, присутній і жорсткий стрес через відсутність кадрів, тобто людей, на яких можна було б покластись. Мені здається, що Зеленський вже думав, а навіщо ж він у це «вляпався».

Але зараз, на мою думку, президент вже пробує опиратись на компетентність та професіоналізм. Він вже шукає відповідних людей і це перехід до більш адекватної позиції. Зеленський вже вчиться і освоює багато чого, але об'єм знань, які йому треба здобути, дуже великий. Я думаю, що результати цих змін, які відбулись через розчарування, ми побачимо вже на початку наступного року. До того ж, він намагається це зробити дуже професійно, на рівні держави, а не на рівні студії «Квартал 95».

Як ви оцінюєте його поведінку у стресових ситуаціях?

Дмитро Попов:

Тут ми можемо розглянути ситуацію із «луцьким терористом». Те, що Зеленський записав це відео і виклав його в ефір через вимогу терориста, означає, що, по-перше, все його оточення жахливо непрофесійне, і, по-друге, він сам такий же. Я це кажу тому, що глава держави не має права вступати у переговори із будь-якими терористами чи, тим більше, виконувати їхні вимоги. Це порушення всіх можливих протоколів.

Я переконаний, що в його оточенні є люди, які йому сказали так зробити, але у даному випадку піар важливіший. Тобто, сам Зеленський чи наближені до нього люди використали цю «акцію» для того, щоб підняти його статус і рейтинги. Аякже, людина врятувала 12 людей за допомогою одного відео! А насправді все це зовсім не так і я вважаю всю цю ситуацію інсценуванням.

А якщо говорити загалом, то Володимир Зеленський не може нічого тримати під контролем. Чому? Бо для того, щоб щось контролювати, в Україні необхідно мати свою команду, а у нього її немає, від слова «зовсім». У Зеленського є Юзик і ще може 2-3 депутата. Всі інші посадовці – це люди, які не є ні соратниками, ні друзями Володимира Зеленського. Їх призначили на посади інші люди. Другий варіант, коли чимось можна керувати в нашій державі, – це якщо у вас є фінансовий ресурс. А в Зеленського і його немає.

Тому все це свідчить про те, що хоч Володимир Олександрович був вибраний більшістю виборців, він все одно є маріонеткою у чиїхось руках.

Валентин Кім:

З одного боку Зеленський вміє подобатись, а з іншого – впадає у залежність від цього. Як тільки він не подобається людям, це його розбиває вщент

Зеленський завжди намагається уникнути будь-яких конфліктних ситуацій. Розглянемо це на прикладах. Перший такий випадок – це Тегеранська трагедія. Це той випадок, до якого він не був готовим, не існувало ніяких «Планів-Б», тренувань, як себе поводити у таких ситуаціях і так далі. Інша країна збила наш літак і відмовлялась це визнати, а Зеленський просто мовчав. Декілька днів він просто не знав, що сказати.

Тут треба розібратись, що рухає Володимиром Зеленським. Наш президент намагається подобатись. Все своє свідоме життя із раннього віку він завжди подобався людям і це вміння створило його як особистість. Завдяки цьому він став успішним, побудував бізнес і став власником розгалуженої франшизи. Він дуже чітко відчуває інтерес аудиторії. Тому з одного боку Зеленський вміє подобатись, а з іншого – впадає у залежність від цього. Як тільки він не подобається, це його розбиває вщент. І тут він зіткнувся із Тегеранською трагедією, де він не зумів викликати схвальних відгуків. Тому він чекав моменту, коли можна буде сказати щось таке, щоб це сподобалось громадянам. Це свідчить про відсутність волі, навичок протидіяти і просто витримати удар.

У результаті він дочекався, поки будуть заяви Канади і США, Тегеран визнав свою провину і тільки після цього проявилась друга його риса – намагання видати чужу перемогу за власну. Пригадайте, як було побудоване його речення: «Після розмови зі мною президент Ірану визнав, що це вони збили літак». І ця риса проявилась не лише у цьому випадку. Пригадайте також історію з охматдитом: на останній пресконференції Зеленський приписував собі його відкриття, хоча тоді ще не було нічого відкрито і будувався охматдит за часів Гройсмана. Він заявив, що сучасна влада змогла добудувати те, що не могла зробити попередня. З формальної точки зору, все правильно, але…

Ну і третя риса – це його вміння ображатись. Образа для нього з одного боку є мотивуючим фактором, але з другого вона може бути і фактором, який стримує. Тобто, коли він образиться на когось чи на щось, то може відмовитись від попередніх планів. І це траплялось ще до політичної кар'єри. Був випадок, коли «95-й квартал» пожартував про Україну як про актрису фільмів для дорослих, піднявся шквал критики і на комітеті Держкіно, де його студія мала отримати гроші на свої стрічки, він публічно відмовився від допомоги. Це сталось лише тому, що його тоді критикували. Тобто він поставив під ризик власні плани, бо образився. Це свідчить про те, що Зеленський є незрілим у психологічному плані.

Тому загалом, Володимир Зеленський орієнтований на позитив, «вподобайки» і те, щоб його постійно оточували люди, які будуть для нього створювати комфортні умови. Це психологічна позиція внутрішньої дитини. Ця дитина потребує захисту і комфорту, вона така класна, її всі люблять і нею захоплюються. На цьому захопленні він побудував власний бренд. Але всі ці риси, які сформували його як успішного шоумена, виявились токсичними у політиці. Вони роблять його залежним від схвалення. Він не може приймати непопулярні рішення, бо боїться критики.

Олег Хом'як:

Хоч Зеленському ще є над чим працювати, впоратись зі стресом він уміє. Незважаючи на те, що для нього важливе захоплення ним і обожнювання його, Володимир Зеленський зовсім нормально виживає у стресових ситуаціях. Проблеми і бруд, який на нього виливають, його виснажують, але він поводиться доволі адекватно. Тому тут є куди розвиватись, але все відбувається досить нормально.

Він продовжить змінюватись? Якщо так, то в який бік?

Дмитро Попов:

На мою думку, Володимир Зеленський змінюватись не буде. Ба більше, я думаю, що він допрацює до кінця своєї каденції, якщо тільки сам не піде у відставку. Я не думаю, що в Україні буде силовий сценарій його усунення від влади. На жаль, наш електорат і народний актив зараз перебуває на дуже низькому рівні у плані протестного потенціалу.

Але Володимир Олександрович ще й комусь потрібен. При його правлінні відбулись дві важливі події, які є абсолютно непрозорі і невідкриті. Перша – це продаж землі, який вже затверджений «на папері» та навряд чи буде корисним державі чи людям. Друга подія – це дивні переговори із Міжнародним валютним фондом, який наполягає на тому, що у нас не повинна розвиватись промисловість і не чіпати антикорупційні органи. Тобто, Ситник і Холодницький зараз на своїх посадах тому, що це вимога МВФ. Такого не може бути при нормальному президенті, щоб зовнішні впливи диктували, що робити із внутрішніми органами країни. Тобто, пан президент виконує свою роль перед якимось замовником і поки він все робить добре, то буде сидіти у своєму кріслі.

Тому я вважаю, що з психологічної точки зору Зеленський не буде змінюватись. Він не стане справжнім лідером для свого народу. Це вже мало статись мінімум півроку тому.

Валентин Кім:

Тут доволі складно говорити про якийсь прогноз, адже політика – це дуже непередбачувана річ. Цілком можемо сказати, що у нас на першій посаді в країні зараз перебуває не дуже доросла, емоційно незріла і недосвідчена людина, яка потребує позитивного зворотнього зв'язку. Рейтинг падає неодмінно, він зараз не може рости, і коли він впаде, це буде для Зеленського особистою трагедією. Його реакція тоді буде однією: він побудує «паркан». Він випаде з інформаційного поля і замість нього будуть говорити інші посадовці. Володимир Зеленський мав романтичну мрію бути «людяним» політиком, тому він зараз намагатиметься позбутись влади, яку отримав. Тому мені здається, що найближчим часом ми станемо свідками того, що або збільшиться влада Єрмака, або таких «єрмаків» буде дуже багато і президент буде їм делегувати власні повноваження.

Олег Хом'як:

Володимир Зеленський – нормальна людина, як і ми усі. Тобто, мозок у нього є, життєвий досвід також. Тому, якщо людина чимось займається певний час, то починає у цьому розбиратись і розуміти. Себто, я вважаю, що якщо він залишиться президентом і надалі, то через рік-два це буде зовсім інший Зеленський, він буде по-іншому «побудований». Просто у цей період ми бачимо хаос, пов'язаний із тим, що йому важко керувати державою, з розвалом старих систем управління та недостатнім рівнем компетентності самого президента. Іншими словами, всі ці аспекти тут зійшлись разом. Плюс сама нежиттєздатність державного механізму України. Тобто, стратегічно ми ні до чого не йдемо, у нас немає розвитку. Тому, у певному розумінні, ми проходимо таку собі стадію руйнації, внаслідок якої «гусінь перетворюється в метелика». На цій стадії все або впаде і знищиться, або трансформується у щось нове після того, як ми розчаруємось у тому, за що ми тримались раніше. Тому цей етап є складним для усіх, не лише для президента.

Роман Гурський, ІА «Вголос'