«Коронавірусний» 2020-й рік позначився не лише на здоров'ї українців, а й на їхніх гаманцях. Карантин з усіма його умовами наніс неабиякий удар по сфері обслуговування, яка була паралізованою протягом довгих місяців. Зараз, коли розмови про повний локдаун сколихнули Україну, не витримали нерви у фізичних осіб-підприємців.
Так, нещодавно ФОПи вийшли на акцію протесту під вікнами Офісу Президента, Кабміну та Верховної Ради. Представники бізнесу вимагають скасування заборони на підприємницьку діяльність під час введення жорстких карантинних обмежень з 8 по 24 січня 2021 року. Що цікаво, до протесту долучився ряд опозиційних політичних сил, які теж вирішили відстояти права бізнесу. З точки зору підприємців все зрозуміло і логічно, але у цій ситуації є і «підводні каменюки».
Ні для кого не секрет, що, за різними підрахунками, близько половини української економіки перебуває «у тіні». Зарплати «у конвертах», «мінімалки» на карту та ухиляння від податків – це речі, якими давно не гребують українські підприємці. Додайте до цього неофіційне працевлаштування і ви отримаєте більш-менш щиру картину надходжень до української казни.
То чи варта ця «гра» «свічок» і чому насправді протестують підприємці? Про це журналісту ІА «Вголос» розповіли експерти.
Олег Кузьмін:
Питання, чому у ФОПів виникли такі протестні настрої, варто розглядати більш глибоко. Я думаю, що у даній ситуації все «зав'язується» на касових апаратах, з якими, як на мене, поспішили. Зараз ця ідея не є актуальною. Коли вже закінчиться карантин, можна буде до цього повертатись, але не зараз. Але рано чи пізно це доведеться ввести, бо в економіці все має проходити чіткий облік. Не може бути такого, щоб більшість економіки не контролювалась. Такий стан речей є джерелом інфляції, а облік необхідний для податків.
Що стосується карантину, то такі речі мають вирішувати фахівці. Вводити локдаун чи ні – це сфера лікарів, які оперують конкретними цифрами. Вони бачать, що відбувається і розуміють, як себе поводить хвороба і в якому стані зараз лікарні. Ні для кого не секрет, що наразі бракує місць і ліжок для хворих. Тому я вважаю, що тут силові методи не пройдуть. Силоміць відмовитись від карантину нам не вийде. Тим більше, що ми бачимо досвід інших країн: половина європейських країн так чи інакше переходить на карантин. З точки зору економіки це, звісно ж, погано, але ми розуміємо, що коли значна частина суспільства починає хворіти, це неодмінно позначиться і на економіці. Не можна стверджувати, що якщо ми всіх людей випустимо на роботу, то економіка України відразу запрацює. Тоді тільки загостряться проблеми із лікуванням та забезпеченням, тому ті самі люди не будуть виходити на роботу. Тут все взаємопов'язано.
Олександр Охріменко:
Ми всі розуміємо, що підприємці або не платять податки, або платять мінімальні суми, ми знаємо, що вони торгують контрабандою та фальсифікатом, але ми закриваємо на це очі
Зараз у нашої влади є два шляхи. Перший із них – це залишити все, як воно є. Наприклад, абсолютно аналогічна ситуація є в Латинській Америці – там теж більша частина економіки перебуває у «тіні». Там є аналоги наших ФОПів, які не платять податки або сплачують їх по мінімуму. Так само справи йдуть у всій Африці та Азії, за виключенням Японії та Китаю. Туреччина також має непрозору економіку. Просто якщо ми задекларуємо, що ми робимо не європейську, а азійську чи африканську Україну, то все можна залишати, як є. Ми всі розуміємо, що підприємці або не платять податки, або платять мінімальні суми, ми знаємо, що вони торгують контрабандою та фальсифікатом, але ми закриваємо на це очі. Але при цьому нам слід чітко усвідомити, що в Україні ніколи не буде великих пенсій (у більшості країн Південної Америки вони взагалі відсутні) та ніколи не буде нормальної зарплати у лікарів та вчителів.
Якщо ж ми робимо, як Польща, то нам потрібні реформи. У них теж були ФОПи, але їх примусили сплачувати адекватні податки. Тому нам треба визначитись: ми діємо, як у Польщі або як у Болівії.
Володимир Лановий, ексміністр економіки України:
Всі революції починаються із бунтування підприємців, які незадоволені тим, як прибутки розподіляються у суспільстві. Тобто, саме вони є рушійною силою демократичних революцій. Підприємці просто хочуть мати такі ж права, як і великий капітал. Тут йдеться не тільки про окремі питання, пов'язані із касовими апаратами та звітами, це тільки лакмусовий папірець. Насправді мова йде про пригнічення вільного і незалежного підприємництва. Я маю на увазі малий та середній бізнес. Це поступове роздмухування народного незадоволення і якщо підприємці будуть у цій ситуації активні, то до них приєднаються й інші.
У нас прийшли до влади «гетьманцеви», які є учнями Азарова. Пригадайте, як Азаров та Янукович арештовували підприємців, закривали їхні рахунки і таке інше. Податковий кодекс України сам по собі є узурпаторським, він душить усіх бізнесменів. Тому в нас немає малого бізнесу і робочих місць. Частина цих підприємців є у «тіні», але хіба великий бізнес у нас «чистий»? Він платить 5% на дивіденди, все інше великий бізнес не оплачує. Він, так би мовити, працює в офшорі та не приносить доходів у бюджет.
За великою кількістю таких протестів стоять певні «ляльководи», які все це фінансують
Фізичні особи-підприємці в Україні є двох типів. Перший – це справжні ФОПи. Це люди, які працюють самі на себе і дають людям ще кілька робочих місць . Тобто, це маленький бізнес, який нормально оподатковується. Другий варіант – це люди, які, грубо кажучи, не є ФОПами. Це коли один великий бізнес має під собою кілька дрібніших підприємств. Наприклад, коли є великий магазин і кожна його каса оформлена як ФОП. Ми розуміємо, що це не є реальні підприємці і з ними держава намагається боротись, але часто невдало.
Дуже часто такі акції, які відбуваються у Києві, фінансуються не самими бізнесменами, а якимись «тіньовими» гравцями, які зацікавлені у тому, щоб мати певні конкурентні переваги перед своїми колегами, які перебувають на загальній системі оподаткування. Тобто, я вважаю, що за великою кількістю таких протестів стоять певні «ляльководи», які все це фінансують. Це не є самоорганізація, це інспіровані «протести».
Роман Гурський, ІА «Вголос'