Кадри та новини про масові протести та мародерства у США дуже швидко облетіли весь світ. Воно й не дивно, оскільки це перший масштабний рух чорношкірих в Америці з 60-х років минулого століття. Щоправда, причини у них абсолютно різні: тоді темношкірі американці реально страждали від сегрегації та різного роду дискримінації на расовому підґрунті, а зараз причиною став, фактично, нещасний випадок.

Поліція проводила затримання афроамериканця Джорджа Флойда, який можливо розрахувався фальшивою купюрою номіналом у 20 доларів. Саме такою стала ціна потужного удару по безпеці, економіці та іміджу Штатів. Полісмен, який проводив затримання, наступив на шию Флойда коліном і в нього стався серцевий напад, який і спричинив смерть. Варто додати, що сам потерпілий мав доволі багатий кримінальний досвід і кілька разів сидів у тюрмі за грабунки, наркотики та крадіжки.

На цей випадок жорстокої поведінки копа при затриманні миттєво відреагували інші темношкірі американці. Здавалось би, все логічно і їхні гасла справедливі – «Чорне життя має значення». Але не так сталось, як гадалось. Під маскою боротьби з расизмом та свавілля поліцейських протестувальники почали грабувати фірмові магазини, нападати на поліцейські відділки і відверто принижувати білошкірих людей, змушуючи їх ставати на коліна і просити вибачення. До речі, перепрошували білі за «наявність привілеїв перед чорношкірими». Тобто, бунт проти расизму переріс у мародерство, злочинність і… расизм. Цього разу щодо білошкірих.

То чому протест із адекватними гаслами переріс у масові порушення закону, яку роль у цьому зіграло етнічне походження американців і яке майбутнє чекає на таку «чорно-білу» Америку? Про це журналісту ІА «Вголос» розповіли керівник Науково-ідеологічного центру ім. Д. Донцова Олег Баган, президент всеукраїнської ГО «Новомедіа» Руслан Кухарчук та громадський активіст Дмитро Корчинський.

Чому протест проти свавілля поліції переріс у мародерство?

Олег Баган:

Цього конфлікту треба було чекати давно, він об'єктивний і закономірний. Це відплата тим європейцям, зокрема англо-саксам, за всі ті злі дії, які вони вчиняли після 1500 р., після великих географічних відкриттів, із завоювання європейцями простору від Америки до Філіпін. Це відплата за жорстокість та немудрість їхньої работоргівлі, коли мільйони африканців були насильно перевезені до Америки. Тоді відбулося протиприроднє, антицивілізаційне змішання різних ментальностей, рас і культур, яке повело до утворення патологічних соціальних явищ: жахливих форм рабства, брутальних конфліктів та психологічних масових комплексів. Хоча внаслідок руху за рівні права рас і народів у 1960-і рр. зловживання політики сегрегації (розділення) були подолані, все ж на підсвідомому рівні в мільйонів чорношкірих американців залишилося глибоке відчуття того, що вони живуть в чужій цивілізації, що їх щоденно тиснуть чужі соціальні й культурні норми. І тепер це вибухнуло.

Це конфлікт, якому майже неможливо було запобігти

Отже, це конфлікт, якому майже неможливо було запобігти. Попри те, що політичні еліти США доклали дуже багато зусиль, задіяли багато спеціальних соціальних та культурних програм, щоб загоїти цю страшну рану внутрішнього несприйняття між білими і чорними.

Руслан Кухарчук:

Це питання є дуже складним і багатогранним. Особисто я часто буваю у Сполучених Штатах Америки, тому я мав достатньо можливостей спостерігати за всією складністю расової проблематики в Америці, а вона дійсно там є. Напруження у суспільстві відчувається постійно і претензії одних до інших є потужними.

По-перше, не всі білошкірі та чорношкірі є однакові, але ми будемо говорити про «мейнстрім», тобто про більшість. З темношкірими американцями все зрозуміло – у них є образа, якій, умовно кажучи, 150 років, за все, що відбувалося у середині XIX століття. Я маю на увазі рабство та інші супровідні ганебні явища. Але більша частина ув'язнених – чорношкірі, вони здійснюють більше правопорушень, вони дуже часто ведуть асоціальний спосіб життя, багато із них живуть на допомогу від держави і ніде не бажають працювати. Тобто, от такий суспільний конфлікт і, у певній мірі, зневага одне до одного є давніми явищами і постійними. Просто воно перебувало у такому собі пригніченому стані, а коли піднесли сірник, тобто з'явився формальний привід висловити свій протест, все переросло у такі гіперболізовані форми як відверте насильство, агресія і мародерство, які ми сьогодні спостерігаємо.

Агресія, мародерства і вбивства. Це і є обличчя так званого «антифашистського» та лівацького руху

Друге пояснення – політично-ідеологічне. На жаль, як я зауважив, все це використовується лівими політичними силами, а конкретно Демократичною партією США. Вона сьогодні конкурує із чинним президентом Дональдом Трампом і використовує це, аби «роздмухати» тему расової нерівності. Хоча насправді Трамп дуже багато зробив для того, щоб підкреслити важливість чорношкірих людей для США, тому його аж ніяк не можна звинувачувати у расизмі. Проте саме це йому намагаються «причепити» демократи. Зараз же вони не мали, за що зачепитись і стали використовувати цю неочікувану смерть чорношкірого. До речі, це ж зрозуміло, що поліцейський не навмисне це зробив і там не було факту задушення, а стався серцевий напад. Хоча не дивно, що цей напад трапився в умовах такого жорсткого затримання. І от політики використовують це, щоб розгойдувати ситуацію в країні та актуалізують відверто комуністичний, більшовицький лівий дискурс. Ми не були на Жовтневій революції, але я думаю, що ситуація тоді була дуже схожою на ту, яку ми зараз бачимо у США: агресія, мародерства і вбивства. Це і є обличчя так званого «антифашистського» та лівацького руху. Не спроста Дональд Трамп сьогодні відверто пропонує оголосити усі "Antifa" терористичними організаціями, у цьому є логіка і раціональність. Більшість таких ліворадикальних рухів є саме РАДИКАЛЬНИМИ. Дуже часто правим радикалам ще дуже далеко до лівих з точки зору агресії, неадекватності, мародерства і людиноненависництва. Вони відверто ненавидять білих людей, національну та етнічну більшість і людей, які працюють, тобто які своєю кваліфікацією заробляють гроші. Це просто два різних ідеологічних світи.

Тому тут є такі два пояснення: перше – це багаторічні психологічні расистські накопичення, від яких зараз просто «зірвало дах», а друге – це те, що політики використовують всю ситуацію задля актуалізації лівого дискурсу.

Дмитро Корчинський:

Високоцивілізована американська спільнота отримує великий варварський компонент. Там буквально на сусідніх вулицях живуть носії високої цивілізації та культури і варвари. Само собою зрозуміло, що цей варварський компонент постійно посилюється, бо він дуже незадоволений «прірвою», яка поглиблюється між ним і білошкірими американцями. Саме темношкірі люди в США є небезпечними та схильними до мародерства.

Чому така поведінка притаманна чорношкірим?

Олег Баган:

Власне, з тієї ж причини – з глибинного несприйняття і ненависті афроамериканців до цивілізації, в якій вони живуть. Виплеснулося те, що століттями накипало всередині.

Можна роздивитися цю проблему від її першопричини: білі поліцейські надзвичайно суворо повелися із чорношкірим і це привело до його смерті. Нібито об'єктивно люди, що дивляться на цей факт збоку, проймаються співчуттям до постраждалого і стають на його захист (і це зараз масово відбувається у світі). А тепер подивімося на цей конфлікт із площини логіки американської цивілізації. Американці як нація формувалися у важких умовах постійних випробувань, викликів, протиборств: як тільки перші білі переселенці з'явилися на берегах Північної Америки, їх атакувала незвична природа, різні хвороби, голод, жорстокі й дикі індіанці, потім усе це доповнив хаос господарського розвитку США з невситимістю здобувачів щастя, золотою лихоманкою, змішування різних народів, традицій, звичаїв, вір і культур. Дати всьому цьому раду, впорядкувати це, спрямувати до правильних шляхів розвитку міг лише сильний, дисциплінований характер англо-саксів, яких доповнили чисельні німці, голландці, скандинави, які й склали основу американської нації, заклали визначальні камені в її світогляд, мораль, соціальну поведінку. Ця нова американська еліта, яка була переважно протестантською за віросповіданням (навіть на 2000 р. протестанти складали понад 60 % людності США), зуміла консолідувати дуже складну, різноманітну, з потужними підводними соціальними течіями країну, надати їй твердої ідеологічної, політичної, культурної і моральної форми. Головними принципами-гаслами цієї нації і країни стало: будь Гордий, будь Вільний, люби Вітчизну, завжди Долай, шануй Дисципліну, Радій і Вір. З усього цього випливало, що першоосновами американського успіху є Порядок і Законність, Відповідальність і Пошана до Авторитету і Ієрархії. Історично так склалося, що американські органи правопорядку, які опановували у ХІХ ст. все нові і нові штати, що приєднувалися до країни, мусили поводитися в них дуже суворо, дисципліновано і відповідально, щоб подолати хаос і бандитизм сумбурних переселенців. Тому в американській ментальності закладено, що наведення порядку є вищою нормою. Без цього Америка б не встояла. Тож в очах цієї традиціоналістської частини білої Америки поліцейський, який діяв хоч і надсуворо, але задля дотримання сакральної норми порядку, був правий, він в цей момент служив вищій ідеї США.

Про цю особливу прецизність, навіть фанатичність американського протестантизму писав ще Алексис де Токвіль у своїй книзі «Про демократію в Америці» (1830). Це дуже гарно осмислив видатний мислитель сучасності Самюел Гантинґтон у книзі «Хто ми?», наголошуючи на потребі відродження американського націоналізму. Ширше про американський національний характер можна прочитати в знаменитій книзі Джорджа Бравна Тиндала і Девіда Шая «Історія Америки» (видавництво «Літопис», Львів, 2010)

Руслан Кухарчук:

Я би почав із того, що тут є різниця між Європою та США. В Європі подібним займаються більше арабські люди, а не африканці. Це нелегальні біженці та емігранти, яких сьогодні дуже багато в країнах ЄС. Вони араби та мусульмани і тут дуже важливу роль грає саме релігійний фактор. В Америці ж більше чорношкірих людей африканських етносів. Темношкірі, які зараз проживають в Європі і ті, які у Штатах, поводяться зовсім по-різному. У США вони мають багатовікову історичну претензію і саме це мотивує їхні дії.

Вся проблема націй, які допускають таке у себе, полягає в тому, що вони починають аж надто комплексувати через свої історичні коріння, через свою християнську спадщину та культуру. Вони, плекаючи так зване різноманіття, почали відмовлятися від своєї ідентичності. Це неправильно і воно схоже на національне самогубство.

Що стосується конкретно американських чорношкірих громадян, то у них досі є образа за те, що відбувалось 150 років тому і це, на жаль, передається з покоління в покоління. Дуже часто чорношкірі американці живуть у концентрованих районах скупченого проживання. Тобто, де-факто це своєрідні гетто. Звісно ж, у них формується певна культура, обговорення та світосприйняття. Це все призводить до утворення спільної агресії. Знову ж таки, йдеться не про всіх, але все одно така проблема є. Дуже часто такі скупчення, де формується оцей світогляд і агресія, «спалахують» дуже легко і перетворюються у те, що ми сьогодні бачимо.

Дмитро Корчинський:

По-перше, темношкірі люди взагалі схильні до такого неконтрольованого насильства. По-друге, це їхнє єдине знаряддя для привернення уваги у США. Якщо біле населення може вирішувати свої проблеми за допомогою цивілізованих і політичних засобів, то темношкірий сегмент населення розуміє, що їм дають гроші, привілеї і преференції тому, що бояться таких неконтрольованих бунтів, а значить, такі речі необхідно час від часу влаштовувати.

Яку роль у цій ситуації відіграла політика «гіпертолерантності»?

Олег Баган:

Зрозуміло, що за останні 50 років, відколи в США набрали обертів ліберастичні ідеї, принципи цієї частини американців-традиціоналістів похитнулися. Велика інша частина американців свято вірить в неоліберальну систему цінностей, що є наслідком інтелектуальних змін, які відбулися під впливом різних лівих і пацифістських рухів (соціалісти, марксисти, троцькісти, анархісти, маоїсти тощо). Загалом ця ідеологія формує споживацько-матеріалістичний, технократичний тип свідомості, коли головними критеріями поступу вважаються егоїстичні задоволення й елементарна ситість, життєва безтурботність і гедонізм, технологічні можливості, максимальна свобода, водночас з повним ігноруванням всіх принципів традиційної моралі й національної відповідальності. Однак ця лібералістична частина американського суспільства відзначається великою моральною та духовною безвідповідальністю й спрощеністю. Звідси – й ці всі ексцеси: грабунки, розгроми, жорстокість. І головне, що стимулює цей табір – це ненависть до тих принципів, на яких побудована традиційна Америка, в тому числі підсвідома ненависть чужих расово і ментально мільйонів людей до цієї країни.

Руслан Кухарчук:

Навіть в Україні немає такого несприйняття між різними регіонами, як в Америці між представниками та адептами різних політичних сил

Я думаю, що тут йдеться не про політику «гіпертолерантності», а про дещо інше. Справа в тому, що у Сполучених Штатах Америки, починаючи від президентства Барака Обами, поглиблюється розділення суспільства і зараз воно є дуже потужним. Тобто, рівень взаємної ненависті між представниками та симпатиками Демократичної та Республіканської партій є настільки великий, що я, чесно кажучи, вражений. Мені здається, що навіть в Україні немає такого несприйняття між різними регіонами, як в Америці між представниками та адептами різних політичних сил. Тому політики, на жаль, дуже часто зловживають і підсилюють це розділення для того, щоб змобілізувати свій електорат. Причому більше на таке розділення працюють представники саме Демократів. Відвідуючи цю країну, я намагаюсь бути неупередженим, це їхня держава, їхня політика і я не хочу туди втручатись. Але я бачу, що ліворадикальний політичний дискурс у своїй ДНК та природі спрямований на розділення і на класову боротьбу. Ще радянські ідеологи говорили про це, для них був важливий сам факт відокремитися і боротися із «ними». Тобто, є «ми» і є «вони». Це частина лівої соціалістичної ідеології.

Такі речі, як я вже казав, мобілізовують електорат. Тоді «свої» обов'язково прийдуть на вибори, навіть якщо раніше не планували іти. Іншими словами, політики експлуатують це розділення для переслідування власних політичних цілей.

Дмитро Корчинський:

Безперечно, така політика відіграла величезну роль у ситуації, яка склалась. Сучасне західне суспільство ( і європейське, і північноамериканське) зараз має потужний потяг до самогубства. Це і політика толерантності, і всі ідеї, пов'язані з «гомосоціалізмом». Всі ці речі намагаються все більше притлумити здатність білого населення і цивілізації в цілому до спротиву та виживання.

На вашу думку, Дональд Трамп не хоче чи не може приборкати ситуацію?

Олег Баган:

Він поводить себе настільки стримано, наскільки потрібно, аби зберегти загальну стабільність ситуації. Адже розкол в американському суспільстві зараз сягнув тієї межі, що в ньому може початися громадянська війна. І Трамп це усвідомлює, що означає «навести порядок». Це в конкретній ситуації означає піддати поліцейським репресіям мільйони людей в країні, адже цей анархістсько-афроамериканський табір дуже чисельний.

Ми маємо зрозуміти одне: американське суспільство протягом 50-ти років працювало над тим, аби гармонізувати стосунки між білими і чорними. Для цього велася масово соціальна пропаганда, яка тлумачила, що афроамериканці – це повноцінні громадяни США, на це працювала американська культура – наукові еліти, кіно, політологи й соціологи тощо; влада на всіх рівнях – від сенату конгресу США до мера найменшого містечка країни – постійно робила публічні реверанси в бік чорношкірих, наголошуючи, що вони є повноцінними громадянами. Це вже увійшло в кров американців. Як нація вони глибоко усвідомили, що мусять донести до кінця свій хрест за те, що здійснювали злочини масового рабства, і прийняти десятки мільйонів чорношкірих мешканців як повноправних і рівних, щоб жити з ними в гармонії.

Хоча всі в США знають (і це підтверджують нинішні українські емігранти в цій країні), що 90—95% всіх злочинів, які там відбуваються, це справа рук афроамериканців, але ніхто про це вголос не говорить.

Всі розуміють, що якби не афроамериканський фактор, то США в соціальному плані були б такою собі майже «великою Швейцарією

Всі розуміють, що якби не афроамериканський фактор, до якого в останні десятиліття частково додається фактор латиноамериканських іммігрантів, то США в соціальному плані були б такою собі майже „великою Швейцарією“, тобто максимально спокійною, впорядкованою, чесною, стабільною країною. І головна причина цього – протестантський релігійний дух і традиції перших переселенців до Америки! Проте за загальною згодою в дусі американського лібералізму про цю проблему не можна гостро говорити, навпаки її треба всіляко згладжувати, прикрашати, виправдовувати. Тому ані президент Д. Трамп, ані американський істеблішмент ніколи не зважаться на якісь широкі урядові дії проти цих протестувальників. До того ж, тепер „включився“ і фактор міжнародного тиску на США: в головних лібералістичних державах Європи, де переважно й зародилися та особливо вгніздилися всі ці ліво-лібералістичні ідеології й рухи, зараз відбуваються масові маніфестації на підтримку американських протестувальників.

Руслан Кухарчук:

Звісно, що Трамп хоче приборкати цю ситуацію. Видно, що він робить кроки для цього і видно, що він все це робить дуже обережно. До речі, це ще один аргумент для тих, хто звинувачує Трампа у надмірній експресивності, неадекватності чи расизмі. Він політик і президент, який дуже обережно все прораховує. Він намагається вирішити цю проблему у некривавий спосіб і без широкого використання армії. Звісно, ці мародерства не можуть і не будуть тривати безкінечно і піде зворотній процес. Хоча якщо буде якась загроза національному спокою, то Білий Дім почне діяти рішуче. Проте зараз активно діють місцеві органи влади. Шерифи, наприклад, прямим текстом закликають населення брати зброю і захищати свої будинки, громади і міста. Шерифи – це правоохоронні органи, але вони обираються людьми і вони, як правило, переслідують інтереси саме своїх громад. Тобто, є поліція, а є шериф. Дуже часто вони є республікансько-налаштовані і зараз я спостерігаю цей процес, що саме шерифи і місцеве населення стають на захист своїх домівок і торгових центрів.

Як ви знаєте, майже у кожного американця є 3-5 одиниць вогнепальної зброї. Це рушниці, „гладкоствол“, пістолети і навіть напівавтоматична зброя. Це означає, що в США, в принципі, є фактор, який зможе все це стримати і не дати йому розростись. І от днями вищезгадані шерифи вже почали закликати людей „розчехлити“ свою зброю. Дай Боже, щоб не дійшло до застосувань цієї зброї, але вже почались такі собі цивільні рейди, під час яких переважно білі американці мирно ходять зі зброєю по своїх районах і вулицях. Це робиться для того, аби не допустити того свавілля, яке відбувається у штатах, де пріоритетними є демократи.

Дмитро Корчинський:

Окрім всього вищенаведеного, це накладається на непросту політичну ситуацію у Сполучених Штатах. Ці бунти „підігріваються“ обома сторонами: як республіканцями, так і демократами. Перші зацікавлені в збільшенні фрустрації цивілізованої частини американського суспільства, у цьому зацікавлений особисто Дональд Трамп і можливо, що у певній мірі сприяє цьому або, як мінімум, не протидіє.

Демократи, у свою чергу, зацікавлені в тому, щоб використати ці бунти проти Трампа. Саме така складна політична ситуація сприяє тому, що ці мародерства не були придушеними відразу.

Яке майбутнє у такої „чорно-білої“ Америки?

Олег Баган:

Загалом ситуація і в США, і в Європі буде погіршуватися, бо, як я пояснив вище, на це є об'єктивні причини: історичне вкорінення мільйонних мас із інших цивілізацій та рас в просторі Західної цивілізації і водночас зростання лібералістичної ідеології в ній, яка усіляко стримує наростання конфліктів, постійно знаходячи моральне й ідейне виправдання всім деструктивним діям чужорідних елементів в цій цивілізації. До речі, зараз в Європейському Союзі під впливом радикальних лібералів, що домінують в європейській політиці, відбуваються аналогічні до американських дуже небезпечні процеси, які принесуть в майбутньому страшні біди: неоліберали продовжують тримати широко відкритими двері до країн ЄС для мігрантів із Азії й Африки і цим створюють вибухонебезпечну соціальну ситуацію.

Щоб зупинити наплив мігрантів, не потрібно будувати високих мурів, потрібно припинити виплачувати їм дармові гроші

Насправді, щоб зупинити наплив мігрантів, не потрібно будувати високих мурів на кордонах чи щось подібне, потрібно припинити виплачувати їм дармові гроші як соціальну допомогу і прийняти низку легеньких законів щодо неможливості проживання на вулицях та в неофіційних приміщеннях. Тоді емігрантські хвилі зупиняться самі по собі. Однак неоліберали вперто продовжують вести політику супертолерантності, хоч її результати руйнівні у своїх ідеологічних пріоритетах: відкритої демонстрації космополітизму, мультикультуралізму, плюралізму. Хоча тут є ще одна прихована причина: неоліберали прекрасно усвідомлюють, що загнали Західну цивілізацію в безвихідь в плані торжества в ній цинічного прагматизму, плутократії, антидуховних та антихристиянських тенденцій, змішування рас, меркантилізації свідомості соціумів тощо. Реалізувавши свої політичні ідеали, вони розуміють, що за все треба буде колись відповідати, передусім перед різними правими рухами, які їх постійно критикують. Тож в цій ситуації неолібералам потрібні ці мільйонні маси афро-азійських мігрантів, щоб мати в них собі союзника проти правих, маніпулювати ними при потребі, використовуючи їх як „чорну силу“ проти „правих фашистів“. Зауважу, що на Заході в кожній країні існують спеціальні програми з дискредитації правих рухів, бо неоліберали як вогню бояться вибуху націоналізмів у своїх країнах, тому більшість правих там здебільшого контрольовані спецслужбами і провокаторами. Звідси й „ростуть вуха“ того явища, що європейські праві раз у раз „викриваються“ як агенти Росії і Путіна.

Ще неолібералів можна порівняти із захисниками бездомних собак, які кричать: „Захистімо життя бідних тварин!“ Але це на першій фазі, бо на другій фазі ці тварини в Україні, наприклад, за офіційною статистикою, кусають і нападають на десятки тисяч людей щороку! Але ось ці результати „доброчинності“ захисників бездомних тварин ніколи не обговорюютьтся ними і суспільством загалом. Так само і з неолібералами: що буде потім внаслідок їхньої політики фальшивої толерантності, коли Європу наводнять мільйони чужих і ворожих їй мігрантів, їх мало цікавить. І цей цинізм вже став нормою в західному суспільстві

Руслан Кухарчук:

Особисто я вірю, що все буде добре, що все заспокоїться і всі американці різного кольору житимуть мирно і спокійно. Все ж, історично і білі, і чорні громадяни США живуть там однакову кількість століть, тому і ті, і ті є американцями. Тому треба знаходити точки дотику. Якщо політики перестануть актуалізовувати це расове питання у своїх виступах, гаслах та ЗМІ, воно зникне саме по собі.

Поки я не почав їздити у Штати, для мене ці проблеми взагалі не були актуальними. Але коли ти починаєш туди потрапляти і спілкуватись із людьми, ти бачиш що це питання настільки актуалізоване, що воно „висить у повітрі“, тобто, люди про це постійно говорять. Умовно кажучи, люди не хочуть заходити у місця скупчення проживання чорношкірих, бо це небезпечно для життя і здоров'я. Ти починаєш розуміти, що це напруження в Америці має тривалу історію і воно складне. Але якщо його не „роздувати“, то все у них буде добре.

Дмитро Корчинський:

Історія вже знає одну імперію, яка не змогла протидіяти варварам. В межах Римської імперії питома вага і роль варварів постійно зростали. Там існувало співжиття між носіями римської цивілізації та варварами, а закінчилось все загибеллю величезної імперії. Ймовірно, що така ж доля чекає Сполучені Штати Америки.

Яким ви бачите глобальне політичне розв'язання цієї болючої проблеми? Які можливі тенденції передбачаєте в майбутньому?

Олег Баган:

Ми б мали вимагати, щоб і в Україні визнали „Антифа“ терористичною організацією

Перебороти неоліберальну хвилю наразі дуже важко. Подивіться, що робиться навіть в Україні: нація під час війни з віковічним ворогом проголосувала за пацифістську неоліберальну партію В. Зеленського „Слуга народу“. Це факт цілковитої світоглядної, моральної, ментально-характерної деградації суспільства. Тобто неоліберали знаходять собі суспільну підтримку навіть в тих країнах, де цілком нема традицій розвитку лібералістичних ідеологій. А що говорити про Захід, де є могутня моральна й ідейна традиція неолібералізму?..

Зрозуміло, в американських подіях є свої „плюси“: ось уже й офіційно визнали терористичною екстремістську ліво-лібералістичну організацію „Антифа“, яка мала й в Україні свої осередки. Це для мільйонів пояснить багато. До слова, в ЗМІ з'явилися вже повідомлення, що „Антифа“ фінансувала й спрямовувала Росія. Ось і ще одне пояснення причин негараздів у США як країні, яка офіційно вважається головним суперником Росії в світі.

Зрозуміло, ми б мали вимагати, щоб і в Україні визнали „Антифа“ терористичною організацією, але до кого громаді апелювати? Адже в парламенті в нас і в президентській команді уряду – суцільні пацифісти-неоліберали. Тобто українці самі себе руйнують, ведуть країну до прірви.

Руслан Кухарчук:

Зараз завдання стоїть не вирішити цю проблему, а банально не „роздмухувати“ її. Це робиться різного роду необережними виступами, висловлюваннями у ЗМІ тощо. Тобто, головне цього „багаття“ не „підпалювати“, бо коли воно розгоряється, його дуже важко загасити.

А самим громадянам США необхідно зберегти свою ідентичність, обов'язковими складовими якої є християнська віра, фундаментальне право на свободу слова ( а саме демократи зараз на неї зазіхають), свобода на самозахист і такі цінності як сім'я та домогосподарство. Думаєте, чому там немає парканів? Бо в США у кожного є зброя, дружина і четверо дітей, навіть у нерелігійних сім'ях. Озброєне родинне домогосподарство в Америці є важливим фундаментом американської нації та держави, який зараз намагаються зруйнувати. Роблять це за допомогою кінематографу, сучасної масової культури і деякими політичними гаслами Демократичної партії.

Дональд Трамп переміг на виборах тому, що для прихильників Республіканців не байдуже поняття „Америка“ і вони відчувають загрозу оцим цінностям. Він просто став надією для тих, хто любить вільну Америку. Для тих, хто цінує свою країну і роботу, а не живе на дотації від держави чи штату.

Дмитро Корчинський:

На політичному рівні тут, на мою думку, нічого не вдієш. Тут треба діяти у релігійному плані. Свого часу східна Римська імперія та цивілізація була врятована завдяки тому, що вона спиралася на церкву. Тобто, церква підтримувала цивілізацію і це допомогло їй проіснувати ще тисячу років. Потім церкві на заході вдалося цивілізувати варварів.

Я думаю, що тут можлива тільки релігійна відповідь. В усьому світі лише релігійні „драйви“ по-справжньому працюють і ми це можемо бачити на ісламському сході. Ймовірно, всі політичні форми, які показують свою нездатність, мають поступитися формам релігійної дії, бо тільки таке суспільство здатне до відтворення. Тим більше, що білі програють чорношкірим демографічно.

Роман Гурський, ІА „Вголос“