21-річний плавець із Рівного став минулого тижня чемпіоном Європи на дистанції 1500 метрів! Щоправда, до Копенгагена, де відбувалися змагання, наш спортсмен прибув не із Рівного. У нашому місті немає умов для підготовки плавців такого рівня. Чому так і яким чином звичайний рівненський хлопчина зміг стати одним із лідерів світового плавання — читайте новини рівного.

Переможний заплив у 25-метровому басейні переповненого палацу спорту столиці Данії став для Михайла Романчука підсумком не лише довгих років виснажливих тренувань, а й пошуку місця, де можна було реалізувати унікальні природні здібності цього спортсмена. Насправді до Рівного новоспечений європейський чемпіон має нині лише дотичне відношення. Михайло живе і тренується далеко від Рівного, а кошти на його підготовку виділяє не місцева влада нашого міста, а сумновідомий Костянтин Григоришин, український бізнесмен із російським паспортом, через якого наша нинішня «чесна влада» здійснює сумнівні оборудки в енергетиці. Створений Григоришиним спортивний клуб «Енергостандарт» обєднав здібних плавців з різних країн. Як член елітної групи цього клубу увесь рік Михайло Романчук жив та тренувався у Туреччині, а наступний рік проведе у Кейптауні, що в Південній Африці.

Однак повернемось до копенгагенського тріумфу Михайла Романчука. Ось що розповів його батько Михайло Романчук:

— Ми добиралися до Копангагена цілу добу. Спочатку автомобілем, а потім поромом. І недарма. Це було неймовірно. Після чемпіонату світу, де мій син був другим, думав, що такого вже не буде. Але організатори постаралися. Трибуни були вщент заповнені, що створювало неймовірну атмосферу. Ми з дружиною, донькою та дівчиною сина чекали на цю золоту медаль. У процесі його підготовки відчувалося, що він це зможе, до того ж і сам Михайло цього дуже хотів. Коли він почав відриватися від італійця, данці на трибунах почали за нього вболівати, скандувати прізвище. Для нас це було неймовірно. Шлях до цієї медалі був важким, адже Міша віддавався підготовці повністю. Я дуже вдячний тренеру Петру Нагорному та клубу «Енергостандарт». Далі — університет (РДГУ — авт.), сесія і знову підготовка. В наступному році його головний старт — чемпіонат Європи на «довгій» воді.

— Як сталося, що у вас, у тренера з легкої атлетики, син став плавцем?

— Він народився у Рівному, але згодом наша родина переїхала до Аргентини. Там у нас був невеликий басейн, де вже в 3-4 роки Михайло почав плавати. Після повернення до Рівного, в 6 років він пішов до ДЮСШ №2 до свого нинішнього тренера Петра Нагорного. Звісно, що в майбутньому я хотів бачити його в легкій атлетиці, але з кожним роком мої плани танули. Він помітно випереджував однолітків, змагаючись з хлопцями на 2 роки старшими. В 12 років виконав норматив кандидата в майстри спорту, в 14 — майстра спорту. Тоді вже стало остаточно зрозуміло, що його майбутнє — це плавання. Хоча бігав він теж дуже гарно, адже іноді брав участь у тренуваннях разом з моїми спортсменами.

Після закінчення школи Михайло Романчук переїхав до Дніпра, оскільки у Рівному немає 50-метрового басейну для відповідної підготовки. Там пробув два роки, а потім став членом клубу «Енергостандарт», який і допоміг йому стати чемпіоном Європи.