Great minds think alike: коли написання цього тексту було вже на половині, вийшов ролик Нудного Пенса щодо нових правил ввезення волонтерської допомоги. Наполегливо рекомендую:

https://www.youtube.com/watch?v=09bBqFLhok4     та

https://www.youtube.com/watch?v=k8OQt4wxz0c 

Паперову Камасутру було згадано двічі.

Світом правлять знаки. І я хочу про це станцювати.  

Дилеракумабратха сидів у позі лотоса й медитував на теплий океан.

- Офф-шор, офф-шор, — ніжно підспівували хвилі.

М'яка осінь, правильна юрисдикція та непогане їдло – чого б йому не жилося? Пальці на всіх його дев'яноста шести руках, щедро засіяні перснями, робили різні мудри, бо мали вже розім'ятися після тицяння по кнопках та відслинювання лаве туди-сюди.

- Авара гум, — почув він крізь єднання зі всесвітом. І тут же підхопився:

- Ом нам Шмигаль! 

Перед Дилеракумабратхою стояв його колега, Монобандазрадашустра – благородного корпоративного відтінка, у смарагдовій короні в тон та з дванадцятьма хоботами. Саме завдяки ним він міг одночасно здобувати підвищення, витягати цінну інформацію та осваївать_бьюджет. 

- Вітаю. – сказав гість. – Єсть_тєма, — додав він, і ніздрі всіх його хоботів інстинктивно почали роздуватися. А в Дилеракумабратхи пальці заворушились у_прєдвкушенії. Обидва красені телепортувалися в палац неподалік і прилягли біля басейну, наповненого рожевим вином.

- Значить, ситуація така. Дохреніщща всього йде мимо рук, це ж не діло?

- Вопще не діло, — погодився Дилеракумабратха, закусюючи колекційний екстра олд місцевими ласощами.

- Там реально дофуагра позицій. Багато ж волонтерів працює з-за кордону, там свої схеми. Я ото в Дубаї пішов пошопитись. Двоповерховий супермаркет солодощів, все в золоті. Стою, втикаю, куштую. Прийшло двоє бабів, з обслугою. У чорному шматті, навіть очей не видно, ще й у рукавичках! До них одразу якась індуйка вибігла та починає кланятись! Капєц, блін. Їм миттю віп-зону організували, каву несуть, тарель з ексклюзивом. Столик, крісла, шнур цей бархатний, всєділа. Індуйка з паперами тут же. Мені цікаво стало, як вони то жертимуть, бо ж затоніровани_в_ноль. Прікінь, так – хоба! всьо пад_занавєс. Я аж прифігів, і тут одна з чорнух повертається до мене й каже: «Ваша Висукаповажність, не тре так витріщатись, закупка волонтерська, не через вашу митницю заїде й не на вашому складі опиниться, іншаллах» Впізнала, мразота! І така до іншої – «Тепер бачите, що й тут треба камуфло?» Ну, їм пос-машинку принесли, то я плюнув та пішов.

- Та не кажи! Я колись приїхав у шпиталь, з медіашоблою, тої, гуманітарку роздавать. Там головлікар ще борзий був, сука – ви, типу, журналістів привезли, а шо роздавать будете – не привезли?

- Вканєц_афанарєл.

- Отож. Ну, нічого в них не відвалилося – на складі в себе взяли спортивки. Я дивлюся – мама_дарагая, у мене б це йшло як преміум-клас, там що тканина, що строчка, ну, я ж в темі... Ну ти уяви – отак просто на шарка спортивки. Накуда їм ті штани – там у половини як одна нога є, то добре!

- От я й кажу – підрив економіки, — Монобандазрадашустра затягся цілющими травами зі смаком драконового фрукта. – Рітейл має працювати на повну, аби сплачувати податки. Салдатікам по сто штук нарізали? Нарізали. Впірьод_і_с_пєснєй. Три-мать його економічний фронт!   

- Я повністю за! Що маємо зробити?

- Там вже в принципі все пороблено. Система обліку – не вилізеш! Краще одразу вішатись. Мінпоц такий Мінпоц...

- Тобто влізти туди можна, — хитро посміхнувся Дилеракумабратха.

- Дуже ціную твоє аналітичне мислення. Там перший крок для отримувача гуманітарки – це згенерувати кваліфікований електронний підпис. І вже з ним реєструватися у мінпоцівський системі. Айтішники ж твої, нє?

- Мої, всі мої. – дев'яностошестирукий пив щось невимовно пряне на кавовій основі. – Пойняв. Глючить буде так, що не сіпнутись.

- Чудово! Знаєш, як каже моя помічняшка? У волонтерському процесі два дурні.   ЛОХ – Ліцо_Ожидающєє_Халяви та ЛОШОК – Ліцо_Отправляющєє_Шаровиє_Одьожкі_і_Кєксікі.

- Правильна дєвочка. Але є питання. Якщо вони не зможуть зареєструватися в системі і відповідно проводити вантажі, це ж весь потік... туйво...?

- Ти цю публіку не знаєш! Пхатимуть все одно! З документами, без документів, через когось – і тут ми, як казав класик, цап-царап! ЛОХ – це ще й Люто Обмотивований Хохол. – хоботи Монобандазрадашустри зморщилися від сміху.

- Тоді лови поки безкоштовну пораду. Одразу мути там у себе якийсь антидронний контроль, бо намагатимуться перекинути в обхід твоєї митниці. І да. Система ляже, як тільки вони ломануться реєструватися. А через пару місяців, коли ці борзуни порозумнішають до договороздатності, великі фонди, — Дилеракумабратха красномовно погладив себе по черевцю, — запропонують їм протекцію.

- Харе криша, харе криша, харе кешик і Єрама. — колеги чокнулись газованим трояндовим і ще зручніше розляглися на шовкових подушках.  

Першого гадня волонтерському руху в Україні може прийти ПереИЗбыток Документооборотного Аврала. Або Процесс Исполнения Задач Деструктивно Аннигилирован. Так, я хочу і про це станцювати.

Саме з точки зору дрібної контрабандистки. Навішування такої купи паперової роботи саме на ОТРИМУВАЧА – це не екзерсиси гасударєва_чілавєка, який/яка/які/other/whatever не те щоб аніраз не волонтерив – не задонатив. Це грамотно продумана спроба УНЕМОЖЛИВИТИ передачу дрібних партій гуманітарної допомоги з-за кордону. Як ВІДПРАВНИК я завжди укладаю ОПИС МАЙНА з перерахуванням усіх позицій та кількості. По-перше, я поважаю перевізників, з якими працюю з 2015 року, і вони мають знати, що їде і скільки. По-друге, на нашій довбодоблісній митниці в людини на руках має бути хоч якась бамажка. Я в курсі, таварісч_в_пагонах нею навіть капчики свої з манєнького крокодильчика не обітре – гидуватиме. Бо ж я навіть не юридична особа. А з першого гапли...дня буду вже геть психічна.

Тепер про ГЕНДИКАПИ. За нормальних умов мені вдавалося відправляти торби раз на місяць. Вантаж збирається за два-три дні, бо ж зарплатня. Білизна, кава, ліки або медичні рохзідники. Солодощі, мильно-брильне – якщо впіймаю по акції. З помічниками все перепаковуємо й маркуємо стікерами «НЕ ДЛЯ ПРОДАЖУ». Якщо я захочу полегшити роботу своєму ОТРИМУВАЧУ й робитиму ОПИС МАЙНА, вказуючи ціну кожної позиції, то:

ГЕНДИКАП 1: якщо на придбані харчові продукти та частину ліків я можу надати відповідні чеки, то шкарпетоси й майтки купуються в хащах біля КрУтого Ринку, без чеків, за кеш і з торгом. ВОНО ВСЕ ПРИДБАНЕ ЗА СВОЇ, ВКАЗАНЕ В ОПИСІ МАЙНА, ВІДПРАВЛЕНО ЗА СВОЇ, АЛЕ ВІДЗВІТУВАТИСЯ НАЛЕЖНИМ ЧИНОМ Я НЕ ЗМОЖУ. НЕ ЗМОЖЕ Й МІЙ ОТРИМУВАЧ.

ГЕНДИКАП 2: при зустрічі зі своїм постачальником бачу не два мішки, а три. Хлопці з Базару, хто нас знає, докинули від себе хто кілька пакетів жіночої білизни, хто півдюжини футболок, хто пакет шкарпеток. Аби я це відправила тим, кому воно реально треба. ЩИРА ДЯКА ВСІМ ПРИЧЕТНИМ, ВСЕ ВКАЗАНЕ В ОПИСІ МАЙНА, ВІДПРАВЛЕНО ЗА СВОЇ, АЛЕ ВІДЗВІТУВАТИСЯ НАЛЕЖНИМ ЧИНОМ Я НЕ ЗМОЖУ. НЕ ЗМОЖЕ Й МІЙ ОТРИМУВАЧ.  

ГЕНДИКАП 3: бувало й не раз, дай Бог людям здоров'я. Вже їдемо на відправку. Телефонує знайома аптекарка: надбала вам ліків трохи. Звичайно, забираємо, бо я не хочу це відкладати на тиждень або два. ЩИРА ДЯКА ВСІМ ПРИЧЕТНИМ, ДОДАТКОВИЙ ОПИС МАЙНА НАДІСЛАНО ПЕРЕВІЗНИКУ В МЕСЕНДЖЕР, ВІДПРАВЛЕНО ЗА СВОЇ, АЛЕ ВІДЗВІТУВАТИСЯ НАЛЕЖНИМ ЧИНОМ Я НЕ ЗМОЖУ. НЕ ЗМОЖЕ Й МІЙ ОТРИМУВАЧ. 

Якщо кожен вдих і видих має фіксуватися в системі, як туди забивати те, що принесли добрі люди або купили в останній момент?

З фінансовою звітністю наче розібралися – хоч круть, хоч верть. Тепер по самій процедурі перетину кордону Держави Україна гуманітарними вантажами. Ті, хто розроБЛЯв Постанову № 953 від 05.09.2023, явно маладца. Ба навіть лапца-дріца ОП-ца-ца. Ми ж запально танцюємо, ага. Стікери на коробках – до ОПи. Гуманітарка? Аусвайс! Без стікерів та чеків? Контрабанда! Ком, ком... На моє усвідомлення все розіграно мов по нотах.  

STEP ONE – все стопориться на кордоні. Або просто хєр з ним – буде наука, або все конфіскується й заходить... прааавильно!

STEP TWO – волонтери з невеликим обсягом намагаються гуртуватись та чекають, допоки ОТРИМУВАЧІ, з якими вони працюють вже 10 років, зареєструються в цій клятій системі та викатають заявки на те, що вже заїздило за відносно налагодженими схемами. Не без гріха (ха-ха), але тут вже не шашечки, а їхать. Система лягає від перенавантаження, втрачено найцінніший ресурс – час.

STEP THREE – толстиє_і_красівиє, тобто обілєчєнниє фонди пропонують «дрібноті» співпрацю з повним супроводом, кажучи, що такі й такі ОТРИМУВАЧІ вже в їхній базі і вони, мовляв, працюють лише для того, щоб полегшити всім життя. Вуаля, бля! За руками вже годі й слідкувати.

STEP FOUR – як би там не складалося, ціни на перевезення зростуть, бо ж... самі розумієте. Тобто все одно нас змусять давати хабарі тим, хто й копійчини не задонатив. Хай їм «Дом Периньйон» дон-доном в горлі стане.

Хай там що, а нам своє робить! 10 гривень донату краще за 0 гривень, одна пачка кави завжди краща за 0.  

Допомога фронту тепер доступна через PayPal

donikroman@ukr.net

Картка

4731 2196 1942 3175

IBAN 

UA043052990000026204680986837

Код РНУКПН отримувача 2508212611

Гривня картка

5168 7451 1010 5332

IBAN

UA713052990000026204744505596

Код РНУКПН отримувача 2508212611

Я розумію, що ця частина вийшла нудна. Впевнена, що аху...гнітивного дисонансу нам усім вистачає. З травня 2019 року розвиток подій в Україні – то є матрьошка Пандори. Те, що воно матрьошка, було видно з самого початку. Коли відколупали ФСБшні погони й відкрили цю красу... а там усілякої живності як у фільмах про Індиану Джонса! І воно ж розповзається! І війська відвели, і систему харчування понівечили, і допомогу від конкретних організацій приймати заборонили, і волонтерів посадили, і генералів, і паперовою роботою душили, і всьо_ніззя, і зашквар на зашкварі... «Та твою же ж вот же ж тут же ж!», сказали люди і стали виконувати йогівську асану «Навалісь!» ретельніше, ніж будь-коли. Але це не пройшло поза увагою Лубянкової. Winter is обратно coming, і моновладні красотуни та красотухи планують новорічні подарунки для партнерів. Не для партнерів України – для своїх партнерів. Дорогоцінному хуйлу хуйловичу – хочуть покласти під йолочку демотивацію та знищення Українського Війська та закриття оборонних підприємств. Геть поїханим трампістам – таку корупцію в Україні, що Венесуела та Зімбабве – пристойні й передбачувані люди. А собі, а собі, вумним та красівим – знекровлених та знерушених тих, чиї рейтинги викликали печію навіть після роллів філадельфія. Ач вигадали – від мавіків і течиків до корму для котів! Щаззз! Хочете працювати й далі – робіть так, як ми скажемо. І через там, де ми вкажемо.

Мабуть, помічняшка з основного тексту допетрала, що ВОлонтер і ВОїн починаються однаково. Як і ВОля. І принагідно доповіла папіку. А папік принагідно сі всцяв.   

Я вже маму попередила. Готуйтеся, кажу, валіде-ханим, і вас запросять у податкову. І запитають, з яких таких статків ви, таварісч_женсчіна, купуєте вовняні нитки на шкарпетки?   

Доповідь блюзом закінчила.     

При цій розмові були трансцендентно присутні двоє волонтерів. На кожного припадало по сорок дві руки – багато з них тремтіли та свідчили про неодноразові вивихи, десь із півдюжини стирчали метелики для крапельниць. Із розтріпаних зачісок впертою ранньою сивиною визирали уривки телефонних розмов.  

- Які ж вони важкі, ці #гуманітарниєбудні. – посміхнувся Еспресюк.

- Та не кажіть, куме! – Носоріг був двадцятьма руками потягнувся за цигарками, але згадав, що наразі не можна. — Наче в тому б... Боллівуді – індійці запально танцювали про журливу індуйську долю.

- Наголосували дудуйці, а танцювати нам усім, Джиммі твою ача. Ти як?

- Та нічо, співатиму. Збір же нікуди ся не діне. Скоро буду кліпи знімать, бо все стопориться. Натаху з Оленкою в портьєри позамотуєм, на ноги – бранзулети з фольги – і вперед!

- Нє, ну ти диви! І вони туди ж! До просвітлення! Шановні, з вашими досьє – це вже тільки до рентгенолога!

- Спакуха! Я їм зара засвітю. Теж мені – Паразіта і ХолоповЗапрягіта. – Носоріг випрямив спину та звів пальці в медитативні знаки. – Після третьої контузії такого нахватався – і все робоче! Давай мерщій, бо мене вже реанімують. Всьо, Катрусю цьОмммм!!!!

Скромний коричневий одяг волонтерів засяяв золотом, руки зцілилися, а уривки розмов стали діамантовими німбами.

Боссудареві люди очікували благодаті. Нарешті всі дев'яносто шість рук Дилеракумабратхи і дванадцять хоботів Монобандазрадашустри відчули щось всеосяжне, тепле та тверде.

Так вони пізнали Шиву.

Шиву Лінгамурті.

Поборемо!

Фото: Google