У міру того, як пратііівная_сторона (в поганому сенсі слова) починає розтуляти пельку, а тамтешня елітка – розгублено чухать_РЕБку, нам, українцям, треба серйозно замислитися не тільки про остаточне знищення воєнної, енергетичної, економічної інфраструктури боліт, а й про остаточне добиття їхнього міжнародного іміджу. Це просто маст-хев не лише для сучасної України, а й для всього європейського континенту. Просто щоб у хаті було красіво. А в нашій хаті красіво буде лише після того, як те, що залишиться від сучасної московської імперії, буде боятися навіть дивитися в наш бік, не кажучи вже про оте своє можемпавтаріть.
Про головні підпорки системи, можливі сценарії та про те, що треба робити, аби навести в себе фен-шуй не через ОПу, дивіться осьосьо: https://www.youtube.com/watch?v=oCR_fqOaB6E https://www.youtube.com/watch?v=-SE0Yo8RiQs https://www.youtube.com/watch?v=2WSUtKwZGQU https://www.youtube.com/watch?v=si4SRSj-ERI
та отуточки: https://www.youtube.com/watch?v=E6r80rJA35k https://www.youtube.com/watch?v=vOt1CJrZNBw https://www.youtube.com/watch?v=SJmK8NIXgYc https://www.youtube.com/watch?v=KyObQl8ugQU
Уклінно прошу подивитися цей чудовий цикл відео та за можливості долучитися, тому що кожен ваш лайк, комент, репост, донат чи спонсорство дійсно є внеском у розвал і розпад цієї гнилої імперії.
А щоб у хаті було вже геть красіво, давайте поговоримо про три багатогранні моральні категорії.
Прощення, рефлексію та милосердя.
Перше й найголовніше.
Підходимо до дзеркала (ага, в окопі), сідаємо в позу лотоса (авжеж, під обстрілом), та хай йому, робимо глибокий вдих (зара-зара, саме панічка під час обстрілу) і прощаємо себе за все, що було, що буде – і найголовніше – за все те, що ми з ними поробимо, аби серце хоч якось вспокоїлось.
Повторюю. СЕБЕ. Це як СБС, але не так яскраво.
Друге. Рефлексія. Пов'язана з прощенням.
Все, що ми щиро побажали запор-єбрікам, все, що нашептали їм проти ночі на сорок колін в обидва боки – наше право. Це з Ютьюба чи довоєнного Дубая зручно розповідати про потік благості, перебування в якому вирішує всі проблеми. Але в українців сталася... трясця, як воно по-культурньому? Трапилося гіперреальне життя. 6Д, курва. Ззовні – Долетіло, Довбануло, Добило. Зсередини – Довбодятли й Дерибан. Усебічно – Дістало!
Звичайно, ЖОПА (Життєдайна й Остаточна Позитивна Аура) і перебування і ній – штука хороша, але праведний гнів – чудове паливо! Не для боліт, бо там не є нічого праведного. А здоровий цинізм – то не тільки інтелектуальні вправи, відточення ШІ-навичок та розвиток творчого мислення, а й чудовий захисний механізм!
Більше щоденних мемчиків, пісеньок та жартів! Ті оркостанці, в кого ще жевріють залишки Інтернету, бідкаються, мовляв, хахли_ржут. Коли Україна плакала, ви іржали. Коли Україна засміється крізь сльози, заплачете вже ви. Але всім буде покер. Бо з карт у вас залишаться лише ті, що зі стрілочками. Не викидайте, бо скоро вам буде нема як довезти туалетний папір. Потім подякуєте.
Так, українці іржатимуть. Із руйнувань, із вибухів, зі смертей. Як казав класик, більше цинізму – публіці то заходить. І якщо ми вже згадали «Двенадцать стульев», то, можливо, є сенс напрацювати в себе якусь класифікацію орочих смертей. Звичайного окопного дебіла мінусують, щось із личкою – вже двохсосять. Молодших офіцерів – пакетують або забаранюють. А якщо вже трапиться десь жирний генерал, то його доля – бути заковбашеним. НПЗ можна прикурити. Штаб – гепнути. Електростанцію – вимкнути. Склад – job-нути. Корабель – доправити за всім відомою адресою. Безутішних орковдовиць іменувати просто – «вдовы-сделай сам».
Розлюднення не має спинятися ні на хвилину. Політкоректністю та загальнолюдськими цінностями дуже зручно займатися десь у Страсбурзі чи Брюселі, під капучино з круасаном, коли по тобі не прилітає. Пару прильотів, втрата квартири, загибель родини, втрата кінцівок, навіть смерть від стресу домашньої тварини вимикають всю ту етику, яку десятиліттями напрацьовувало цивілізоване суспільство. І за це треба подякувати виключно противній стороні.
Нумо разом!
Кожен з нас — Бандера!
Плаче орча мати,
Бо синочок двісті,
Та нема зарплати.
Був алкаш і вбивця,
Пішов воювати,
Й на те не згодився,
Щоб бабла дістати.
Ой у Курвську, Курвську,
В буферовій зоні
Має дулю з маком
Селлер на Озоні.
Дулю получила,
Круглик записала,
ФСБ закрила
Бабу, що ридала.
Ой в Криму на мосту
В черзі величезній
Від спеки конає
Понаєх скабрезний.
Мокнуть шорти й капці
В ньо" від сечі з потом –
Як боїшся черги –
Купуй вертольота!
Ой на Красній Площі
В бункері підземнім
Номер перший мощі
Всралися таємно.
Таємниця криця,
Ядерні потуги,
Стала Красна Площа
Грязна від напруги.
І нарешті третє – милосердя. Я недаремно згадала в тексті про покер. Це не стільки про карти, скільки про фейс, про який вони тепер будуть лише мріяти. Наша абсолютна зневага та байдужість мають бути для них найвищою нагородою й найбажанішим ставленням.
Так, вони повинні нас боятися. Не епізодично, не коли прийде на згадку. А весь час. Політика України щодо Росії після закінчення війни має стати для них нічним кошмаром. Годі думати про зняття якихось санкцій. Вони мають молитися про те, щоб не навісили нових. Просто за те, що тупе рязанське рило. Просто через те, що картуз криво одягнений. Я навіть не уявляю собі ті дипломатичні зусилля, до яких муситиме вдатися Україна, аби зробити життя післявоєнної московії просто нестерпним. Я за відновлення роботи московської нафтопереробної промисловості – через те, що їм мусить бути чим платити нам репарації. А робити руками вони нічого не вміють.
Для того, аби розм'якшити московську сторону до договороздатності, життя московитів має стати не таким, як за пізнього совка, а щоб реально Крантиханайський Автономний Округ на всю голову. Цим займатиметься, звичайно, не Україна, бо нам буде, що робити після війни. З цією задачею чудово впорається сама московія, хоча б через те, що залишки орківської армії після війни все одно повернуться на свої болота і, як вже прогнозовано, підуть не додому, а на оту їхню Рубльовку.
Критичне погіршення рівня життя на теперішній Росії має відбуватися як за рахунок дій самих росіян, так і через дипломатичні зусилля України та її партнерів, направлені на максимальне послаблення і контрольовану фрагментацію російської фраєрації. Мають бути застосовані абсолютно всі важелі для того, щоб жодна ніжка Буша, яйце Трампа чи – для гендерної рівності – грудка Мелоні не потрапили на болота. Логічним поясненням стане те, що постачання гуманітарної допомоги в Лаптєрлянд лише підживлює корупцію та множить злочинні схеми.
При розробці спільної стратегії поводження з післявоєнною росією головне – зробити свинюку кошерною. Своєю байдужістю ми надаємо болотам унікальну можливість нарешті вибудувати і виплекати свій повний технологічний, фармацевтичний, текстильний, гастрономічний і, хай Бог милує, культурний суверенітет. Жити без трусів та електрики лаптерилі вже звикли. Замість антибіотиків у них бояра й падарожнік. Просто цікаво буде подивитися, як вони житимуть без хліба, телевізора й ковбаси сорту "веган у підпіллі". Мені спало на думку таке. Коли росіянин казатиме "моя жизнь" і захоче скоротити ці два слова, то в нього вийдуть букви Ме і Жо. Тож треба повністю довести зміст до відповідності з формою. Хоча з туалетами там теж нє_всьо_так_однозначно (с).
Для того, аби роса не повиїдала очі, поки зійде туман, діяти треба зараз. Вчора, позавчора, сьогодні, завтра і завжди.
Допомога фронту тепер доступна через PayPal
donikroman@ukr.net
5168 7451 6186 3300
4731 2106 4358 1344
Донік Роман
Кожна ваша копійчина в ціль! Досвід, ефективність, звітність, аналітика.
Сполученим Штатам Америки варто нагадати, що вони годують всьо_вот_ета_вот від початку XIX століття. І щоразу, коли ОНО (охуевшее немытое отребье) від'їдається, воно рветься завойовувати Париж, Берлін і Вашингтон. Тре поставити Штатам суто брайтонське питання: а ОНО вам надо?
Цей наратив можна досить вдало підв'язати до антимігрантської риторики, яка розгортається в Західній Європі. Вже багато країн замислюються про те, чи варто приймати в себе й годувати тих, хто приїхав бозна-звідки, і мало того, що не вважає титульну націю за людей, так і буквально поводиться вкрай ворожо по відношенню до тих, хто їх прихистив у себе. До цього можна пристібнути й ментальність росіян за кордоном, які виїжджають, аби дістати набагато кращий рівень життя, і потім звідти любити росію й ненавидіти ту країну, гдє_оні_харчєваться_будут (с). Вже час надати закордонним совітюкам щасливу можливість любити рідні берізки, горілку і Сталіна безпосередньо внутрях. І це буде вкрай політкоректно та гуманно – не завдавати свідкам Брєжнєва й узкомірним психологічної травми рівнем життя, державним устроєм та демократією в цивілізованому світі.
Не треба примушувати людей жити там, де вони психологічно, ба навіть фізіологічно не можуть нормально існувати. Вже час відправити їх на рідні помийки. де вони героїчно працюватимуть на примітивних нафтопереробних заводах, аби сплатити репарації Україні, Грузії, Молдові та іншим країнам за роки радянської окупації. Якщо клієнт не здатний гідно поціновувати допомогу по безробіттю, нормально оплачувану роботу, або просто можливість перебувати в нормальній країні, по якій не прилітає, в якій поліції можна не боятися, де можна відчувати себе просто людиною серед людей, то він гідний того, аби працювати за миску баланди на якомусь неолітичному виробництві і в якості соціальних гарантій розраховувати лише на те, що тамтешній таваріщ_поп помаше перед ним чи хрестом, чи якимось пензликом зі святою водою. Це, власне, і є милосердя до тих, кому остобридло жити в нормальних умовах серед притомних людей. Дуже багато організацій захищають диких тварин, повертаючи їх у природне середовище. Сталіноголове бидло теж треба повернути в рідне стійло. Це буде виявом милосердя до нього та вдячності решті світу, який десятиліттями це терпів і приймав у себе на досить гідному рівні абсолютний непотріб.
Коли ж із цивілізованого світу пролунає тунберг-блюз про те, що не можна так із нещасними та знедоленими, Україна має викатати залізобетонну тєлєгу про колективну відповідальність. І тих, хто був поза політикою, і тих, хто спокійно працював заради своєї сім'ї на ракетному заводі, і тих, хто просто писав, радіючи, як ми зараз вдаримо по хохлам, або відіжмемо Крим, або дійдемо до Лісабона. Вони все прекрасно розуміли і мають нести за це пропорційну відповідальність. Хтіли вялічія? Майте повну панамку, не обляпайтесь.
Якщо знедолена людина нарешті переїхала зі свого умовного Судалі в умовну Фріландію, вона має нарешті зрозуміти, що це добра воля місцевої влади, центрального уряду та суспільства прийняти того, хто перебував у вкрай важких і небезпечних для життя умовах. Вдячність – якщо не інтеграція, то принаймні пристойна поведінка за мірками фріландського суспільства й суворе дотримання місцевого законодавства. Як ти вже втік із Жахрики, чи Опоросії, не треба цей непотріб тягнути з собою. Влаштовуєш шаріят/русскіймір/вуду чи ще якесь взорвал-табу там, де їх не мало бути в принципі – хутко велкам до міграційної служби. Там пояснять: чумадан – аеровокзал – рідна Преднижня Мварамбузія, прохолода очей Халас-Бабахський Халіфат чи милий серцю кожного забганця Можемповторітьєвск-на-Халтурє.
Тікають вони від воєн та режимів, ойянімагу... Назад, курва, виправляти ситуацію оцими руками! Товариші кацапи, допоки ви не прокоптитеся палаючою шиною, ви завжди будете нюхати, як горять ваш бізнес і життя через те, що війна, яку ви почали, повернулася до вас. Бляха, кому я це пояснюю!
А наша задача як українців – після перемоги розвивати свою цементну та попкорновиробну промисловість, аби оце все було надійно відгороджено й електрику мало лише зверху кілометрової стіни, прикрашеної святковим колючим дротом та блискучими скалками скла. І з дронів будемо спостерігати, як вони там жеруть одне одного, тому що російське суспільство є одним з найбільш фрагментованих у світі. Будуть дуже яскраво гриз... дитися child-free з багатодітними, злиденні з бідними, православні з усіма іншими, ті, хто вважає себе росіянами, з нацменшинами. Обов'язково знайдуться спритні товариші зі зв'язками, припустимо, з тим же Китаєм, які затягнуть у рештки росії дешевенькі дрони, за допомогою яких будуть влаштовувати платні сафарі на людей, до того ж зніматимуть це на відео і спокійно заливатимуть в той же даркнет. Чекаємо. На розширення сектору. На появу поюзаних бойових гвинтокрилів...
Не маючи жодної рефлексії з цього приводу, скажу, що за таких умов існування, швидка смерть – це позбавлення від подальших страждань. Тому що будь-яке демократичне державобудування на росії не є можливим. Тобто населення буде потерпати від чергової диктатури, безумовного голоду та ретельно приховуваних хвороб. За таких умов шило в серце – це досить швидко, ефективно й одним рухом вирішує комплекс питань. МИ – Милосердя. Бо концепцію вигадаємо і підведемо світ до неї ми, а втілюватимуть болотяни. Бо, як показує практика, без допомоги ззовні вони навіть не можуть до пуття розбомбити свій сраний Варонєж.
Всіх цьом, кота – двічі!
Поборемо!
Зображення: Айвазовський, Гугл, холст-масло-бєзнадьога...