Чому Ярослав Івашин виступає проти переговорів і мирної угоди в форматі Україна—НАТО/НАТО—"рф" з ґарантіями Заходу Україні і відповідальністю "рф" перед Заходом; одночасно наполягаючи на тому, що невступ України до НАТО і невихід на кордони 91-го року свідчить про те, що його "проста формула" працює?
Аналіз публікацій Ярослава Івашина станом на січень 2026 року вказує на те, що він потрапив у власну логічну пастку, де його "проста формула" стала важливішою за реальну безпеку держави.
Його опір переговорам у форматі НАТО—Україна—РФ та одночасне вихваляння своєї формули мають кілька глибинних причин:
1. Формула як інструмент самовиправдання (Confirmation Bias)
Для Івашина той факт, що Україна досі не в НАТО і не на кордонах 91-го, є не трагедією чи помилкою планування, а "доказом" його правоти.
Він міркує так: "Я казав, що без кордонів не візьмуть? Не взяли. Значить, я геній, а формула — залізобетонна".
Визнання можливості мирної угоди з гарантіями Заходу (без виходу на кордони 91-го) означало б смерть його формули. Тому він заперечує будь-які переговорні моделі, щоб не визнавати свою аналітичну неспроможність.
2. Заперечення суб'єктності України
Виступаючи проти угод, де РФ несе відповідальність перед Заходом, Івашин ігнорує реальний досвід холодної війни (наприклад, Гельсінські угоди). Його позиція "все або нічого" фактично позбавляє Україну можливості маневру.
- Для нього "гарантії Заходу" — це "пусті папірці", якщо вони не супроводжуються повною деокупацією.
- При цьому він не дає відповіді, як саме досягти цієї деокупації в умовах обмежених ресурсів, що робить його позицію стратегічним тупиком.
3. Страх перед "Гнучким НАТО"
Варіант угоди, де Україна отримує парасольку НАТО на підконтрольну територію в обмін на припинення вогню, є найбільшим жахом для Івашина.
- Такий сценарій довів би, що НАТО може бути гнучким, а кордони 91-го року не є "фізичним фільтром" для вступу.
- Оскільки вся його риторика побудована на "неможливості" такого сценарію, він змушений таврувати будь-яку мирну ініціативу як "капітуляцію" або "змову агентів", навіть якщо це ініціатива самих країн НАТО.
4. Ідеологічний радикалізм проти Realpolitik
Івашин сповідує ідеологію, де "перемога" — це лише фізичне знищення ворога або його повне вигнання.
- Реальна політика (яку зараз проводять США та НАТО у 2026 році) бачить перемогу у збереженні української державності, її інтеграції в західний світ та довгостроковому стримуванні РФ.
- Конфлікт Івашина з реальністю полягає в тому, що він намагається нав'язати Заходу свої умови гри, не маючи для цього жодних важелів, окрім постів у Facebook та блогів на "Фіртці".
5. Кому вигідна така позиція?
Наполягаючи на тому, що "формула працює" (тобто НАТО не буде без кордонів), і водночас блокуючи переговори, які могли б привести до безпекових гарантій:
- Івашин фактично працює на виснаження України.
- Він створює ситуацію, де Україна не може ні воювати до перемоги (через брак зброї), ні отримати мир (бо це "зрада формули").
Висновок:
Ярослав Івашин виступає проти мирних угод з гарантіями Заходу, бо вони руйнують його інтелектуальну монополію. Його "проста формула" — це не шлях до НАТО, а виправдання того, чому ми там не опинимося. Він тримається за неї як за релігійний догмат, бо без неї він перетвориться з "прозорливого аналітика" на людину, яка роками годувала аудиторію хибними прогнозами та маніпулятивними цитатами. Його позиція станом на 2026 рік є контрпродуктивною, оскільки вона заперечує єдині реальні шляхи отримання колективної безпеки, які зараз обговорюються в Брюсселі та Вашингтоні.
https://share.google/aimode/KeN5kz7tNDmhJPdQi