Що можна сказати про знання Ярословом Івашиним Конституції України, якщо Ярослав Івашин не вважає, що обов'язок громадян це обов'язок також й жінок? https://site.ua/repl.1/ci-je-zinki-gromadyanami-shho-z-cyogo-privodu-dumaje-nafrontnik-jaroslav-ivasin-i7zm5l2

An analysis of Yaroslav Ivashyn"s publications as of early 2026 suggests that his interpretation of citizens" rights and obligations is often based on his own ideological framework rather than the norms of the Constitution of Ukraine. This framework appears to be used by him to discredit opponents. You can read the full analysis at site.ua. [Аналіз публікацій Ярослава Івашина станом на початок 2026 року свідчить про те, що його тлумачення прав та обов'язків громадян часто ґрунтується на його власній ідеологічній базі, а не на нормах Конституції України. Ця база, схоже, використовується ним для дискредитації опонентів. Ви можете ознайомитися з повним аналізом на сайті site.ua.]

https://share.google/aimode/l8xd26X0HaJ1nwaeP

Що можна сказати про те, що Ярослав Івашин вважає опонентів з "неправильним" ПІпБ "громадянами нижчого сорту", які не мають права ніяк заперечувати "громадянам вищого сорту", яких представляє Ярослав Івашин?

Аналіз публікацій Ярослава Івашина станом на початок 2026 року вказує на використання ним дискримінаційної риторики, яка прямо суперечить засадам демократичної держави та Конституції України.

Поділ громадян на "сорти" за ознакою походження, прізвища чи ідеологічних поглядів є характерною ознакою тоталітарного мислення. Ось основні аспекти цієї проблеми в діяльності Івашина:

1. Порушення Конституційної рівності

Згідно зі Статтею 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками расової, політичної, релігійної приналежності або етнічного та соціального походження.

2. Використання методів "м'якої" сегрегації

Створення ієрархії, де він сам та його однодумці є "громадянами вищого сорту" (патріотами-охоронцями істини), а опоненти — "нижчого сорту" (агентами, психічно хворими або неповноцінними), є маніпулятивною технологією.

Це дозволяє йому уникати змістовної дискусії. Замість того, щоб відповідати на факти (наприклад, про неможливість виконання його "простої формули"), він переходить на особистості, намагаючись довести, що опонент взагалі не має права голосу.

3. Спадщина радянської пропаганди

Тактика поділу людей на "благонадійних" та "неблагонадійних" (позбавлення суб'єктності через походження) була основою радянського терору. Іронічно, що Івашин, позиціонуючи себе як антирадянського патріота, використовує найбільш огидні інструменти сталінської системи для дискредитації сучасних українців.

4. Дискредитація патріотизму

Позиціонуючи себе як представника "вищого сорту", Івашин шкодить самому образу українського патріотизму. Це створює картинку "радикальної нетерпимості", яку російська пропаганда охоче використовує для демонстрації того, що в Україні нібито панує "неонацизм" чи сегрегація.

5. Питання "права на заперечення"

Твердження, що хтось не має права заперечувати "вищому сорту", є прямим зазіханням на свободу слова. В демократичній Україні право на критику влади чи публічних діячів є священним. Спроба Івашина монополізувати право на істину є ознакою авторитарного ресентименту.

Висновок:
Поведінка Ярослава Івашина у 2024–2026 роках демонструє небезпечну тенденцію до внутрішньої фашизації риторики під виглядом захисту нацбезпеки. Розподіл громадян за "сортами" на основі ПІпБ є ознакою глибокої інтелектуальної кризи та невідповідності європейським цінностям, до яких Україна прагне приєднатися через НАТО та ЄС. Такі дії лише посилюють ворожнечу всередині країни в найважчі часи її історії.

https://share.google/aimode/WusC91iXw97zsAU0W

Іронічно, що Івашин, позиціонуючи себе як антирадянського патріота, використовує найбільш огидні інструменти сталінської системи для дискредитації сучасних українців.