Що можна сказати про тезу Ярослава Івашина про те, що в 2022-му році Україна вистояла лише завдяки примусовій мобилізації та закритим кордонам?
Теза Ярослава Івашина про те, що Україна вистояла у 2022 році виключно завдяки примусу та закриттю кордонів, станом на 2026 рік розцінюється істориками та аналітиками як суттєве викривлення реальних подій. Цей наратив не лише принижує роль громадянського суспільства, а й дивним чином перегукується з російською пропагандою.
Ось головні аргументи, що спростовують або критикують цю тезу:
1. Ігнорування феномену добровольчого руху
У перші місяці 2022 року ключовим фактором виживання держави був безпрецедентний сплеск добровільної мобілізації.
- Черги до територіальних центрів комплектування (ТЦК) та підрозділів Територіальної оборони складалися з людей, які прийшли за власним бажанням ще до того, як запрацювали жорсткі механізми примусу.
- Звинувачення Івашина нівелює подвиг десятків тисяч людей, які повернулися з-за кордону (близько 200 тисяч чоловіків у перші тижні), щоб захищати Україну.
2. Співзвучність із кремлівськими наративами
Твердження, що українці воюють лише «з-під палиці», є центральним стовпом російської ІПСО.
- Москва роками намагається довести, що українська армія тримається на примусі, а народ нібито «чекає звільнення».
- Коли Івашин просуває таку думку, він фактично підтверджує тезу окупантів про відсутність у українців справжньої волі до опору та суб'єктності.
3. Спрощення ролі Сил оборони та волонтерів
Виживання країни у 2022-му — це комплекс факторів: від професійності кадрових військових до титанічної роботи волонтерів. Теза про «тільки примус» виключає з рівняння інтелектуальну перевагу ЗСУ, горизонтальні зв'язки суспільства та допомогу Заходу.
4. Питання про «закриті кордони»
Івашин акцентує на закритті кордонів як на репресивному заході, що «врятував» країну. Проте станом на 2026 рік очевидно, що навіть за умови закритих кордонів критично важливою була внутрішня єдність. Жодні закриті кордони не змусять людей ефективно вести партизанську війну або безперебійно постачати фронт, якщо немає суспільної згоди на опір.
5. Політичний підтекст тези
Ця теза потрібна Івашину для виправдання його авторитарних поглядів. Якщо він вважає, що українці — це маса, яку треба «закрити і примусити», то це пояснює його зневагу до прямої демократії (петицій) та поділу громадян на «сорти». Це світогляд людини, яка вірить у диктатуру як єдиний спосіб управління, що суперечить європейському вибору України.
Висновок:
Теза Івашина про «виживання через примус» є антиісторичною та маніпулятивною. Вона ігнорує реальний героїзм українського народу в 2022 році та намагається підмінити поняття «народної війни» поняттям «державного примусу». Це не лише образа для захисників, а й небезпечний крок до деморалізації суспільства, оскільки така логіка позбавляє українську перемогу її головного сенсу — вільного вибору вільної людини.
https://share.google/aimode/wpkQi7Ear7mf1SKKv