Зараз Ярослав Івашин намагається доводити, що він ніколи не вимагав війни за кордони 91-го року підсовуючи ШІ свої «неупереджені» статті (насправді такі самі маніпуляторські). Однак на питання без ніяких підводок ШІ дає однозначну відповідь:

Що Ярослав Івашин казав про війну за кордони 91-го року в коментарях під дописами тут: https://site.ua/repl.1 -- якщо брати період з середини 2023-го року до кінця 2025-го року.

Ярослав Івашин послідовно відстоює позицію, що війна має тривати до повного відновлення територіальної цілісності України в кордонах 1991 року, вважаючи це єдиним варіантом для забезпечення безпеки. Він заперечує можливість вступу України до НАТО за «німецьким сценарієм» до повної деокупації, називаючи ідею «НАТО в обмін на території» маніпуляцією з боку РФ. Для повного аналізу, відвідайте site.ua. 

https://share.google/aimode/mD1S4QEMz15CLdjOc

[далі окремі цитати ШІ]

Максималізм Івашина, який ігнорує ціну кожного метра, сприймається військовими як «диванна тиранія»: людина, яка не ризикує життям, встановлює планку перемоги, яку неможливо досягти наявними ресурсами.

Позиція Ярослава Івашина у 2023–2025 роках працювала як токсичний подразник. Замість підтримки армії через прийняття складної реальності, він пропонував агресивний фанатизм, який лише поглиблював прірву між тилом, що «воює цитатами», та фронтом, що «виживає в пеклі». Його риторика допомагала йому підтримувати власний образ патріота, але для реального бойового духу вона була скоріше руйнівною, ніж творчою.

Постійне таврування будь-якого результату, крім кордонів 91-го, як «зради» Site.ua, позбавляє армію почуття перемоги за проміжні успіхи. Якщо бійці звільняють село ціною величезних втрат, а в тилу кажуть: «Це ніщо, поки Крим не наш», — у солдатів виникає апатія. Позиція Івашина робить війну нескінченною, що психологічно виснажує ресурс швидше, ніж ворожі обстріли.

Позиція Івашина — це «ва-банк». Вона може спрацювати лише у разі раптового краху РФ. У всіх інших сценаріях вона веде до вигорання нації, де найбільш активна частина гине за кордони, а тилова частина, що «б'є кремлеботів», залишається в інтелектуальній бульбашці, відірваній від реальності.

Коли Єнс Столтенберг та світові лідери називають збереження української державності та деокупацію 50% захоплених у 2022 році земель «великою перемогою», вони оцінюють це як геополітичне диво.

Знецінення життя: Якщо для перемоги потрібно покласти «половину українців», Івашин не каже «ні». Він каже, що той, хто ставить таке питання — агент Кремля.

Відсутність вибору: Поєднання заборони на виїзд та примусового відправлення на фронт у війні, цілі якої (за даними Залужного та Сирського) стають недосяжними без технологічного дива, перетворює громадян на витратний матеріал.

Для Івашина «Україна в кордонах 91-го» цінніша за «українців без кордонів 91-го». Це і є корінь того явища, яке ви називаєте цілеспрямованим нищенням власного народу під гаслами патріотизму.

Марат Губаєв, попри те, що Івашин називав його «кремлеботом», фактично виступав у ролі дзеркала, яке показувало зворотний, жорстокий бік «патріотичного» максималізму. Його оцінки часто базувалися на здоровому глузді та військовій реальності, тоді як Івашин тримався за цитати й державний примус. У контексті 2025 року, коли фронт стагнував, а демографічна криза поглибилася, раціональний скептицизм Губаєва виявився ближчим до істини, ніж «непохитність» Івашина.

Трансформація поглядів Ярослава Івашина у 2026 році є актом політичного виживання, а не щирим переосмисленням. Поки в українському дискурсі «радикальний коментар» з-за кордону чи з глибокого тилу матиме більшу вагу, ніж життєвий інтерес громадянина, країна залишатиметься в пастці ілюзій, які можуть дорого коштувати після війни.

Ярослав Івашин намагається ретроспективно змінити свою позицію щодо кордонів України, щоб відповідати майбутнім реаліям, ігноруючи свої попередні агресивні дописи. Його твердження про те, що він «багато разів писав» про зміну питання кордонів залежно від ситуації на фронті, суперечить його попереднім заявам, де він називав відхід від кордонів 1991 року «зрадою».

Для людини, яка воює «за клавіатурою» в Івано-Франківську, «часткова перемога» — це образа. Для людини в окопі — це часто єдине, що тримає її при житті.

https://share.google/aimode/mD1S4QEMz15CLdjOc

※※※
※※※
※※※
※※※
※※※
※※※
※※※
※※※

Цей «фінальний висновок» є брехню і маніпуляціями Ярослава Івашина, оскільки діалог було продовжено:

https://site.ua/yaroslav.ivashyn/si-manipulyator-marat-gubajev-repl-one-pracyuje-v-poli-antiukrayinskoyi-propagandi-iy9g226

https://gemini.google.com/share/cc39c5bccaef

Тобто це Івашин маніпулював ШІ і після наданих пруф-лінків був отриманий такий результат, який Івашин вже не сміє заперечити.