site.ua
член клубу

Спроба розібратись в непослідовних і, часом, дивних вчинках Самопомочі і взаємовідношення її та Конституції.


Частина 1. Пацан пообіцяв – пацан забув

В передвиборній програмі, під час минулорічних позачергових виборів Народних депутатів України 2014, Самопоміч одним з пунктів вказує відміну депутатської недоторканості.

Нагадаю, що для цього треба вносити зміни в Конституцію і це відбувалося в розпал найбільш драматичних подій в війні на Донбасі, під час Іловайської операції. Це важливо в цьому контексті.

Взимку 2015 року Самопоміч в особі голови фракції підтверджує свій намір зняття недоторканості і готова голосувати за зміни Конституції з подальшим направленням в Конституційний Cуд.

Проходить рік і виявляється (раптово!), що Самопоміч принципово не буде голосувати за будь-які зміни до Конституції, бо під час війни, на їх думку, цього робити не можна.

Хочу звернути увагу, що юридичних перепон для внесення змін до Конституції зараз немає, бо зміни не можна вносити під час воєнного чи надзвичайного стану, які не оголошені на території України і процедура щодо оголошення яких не виконана.

Що змінилося? Чому раптом Самопоміч на 180 градусів змінила свою позицію, забула про виборців та відмовилась від такої важливої обіцянки в передвиборчій програмі?

Може тому, що Самопоміч вирішила розіграти свій «золотий голос» та пошантужувати Коаліцію перед прийняттям змін до Конституції щодо децентралізації та особливості місцевого самоврядування? Чому б не розміняти депутатську недоторканість на якісь особисті вигоди?


Частина 2. Сироїд та порожнеча.

Основним «тараном» змін до Конституції в частині децентралізації та особливості самоврядування в Самопомочі є віце-спікер Верховної Ради Оксана Сироїд. Я не знаю чи це пов'язано з браком хороших юристів, чи зі звичкою постійно маніпулювати, чи з тим, що ці зміни достатньо хороші, але Сироїд час від часу в свої аргументації проти змін, використовує банальні маніпуляції. Не буду втомлювати всім переліком, покажу останню.

16 вересня Оксана опублікувала на своїй сторінці у Фейсбуку пост з аналізом Статті 144. Нижче наведений скрін висновків.

Віце-спікер, пише, що мери та депутати будуть боятись Президента, бо він зупинить їхні повноваження. Та її бос Садовий молитись буде на Порошенко аби той необґрунтовано зупинив його повноваження. Ви уявляєте скільки зради можна вилити на голову Президента у відповідь? Сміття не вивозиться? В мене немає повноважень, син Порошенко винний! Трубу прорвало? Президент винний! Ями на дорогах? Президент винний! Сиди і тільки перераховуй кожен день проблеми, що ти не вирішував роками, переводь стрілки та спостерігай за ростом підтримки.

А от найцікавіше в цьому «аналізі» те, що Сироїд раптом «забула» навести статтю 144 повністю. Може тому, що не наведені абзаци Статті 144 говорять про протилежне?

Нема ніяких «невизначених термінів». Конституційний суд розглядає звернення не більше 3-х місяців за звичайною процедурою та не більше 1-го місяця при визнанні подання невідкладним. Це крайні терміни, тобто може бути ще швидше. Якщо Конституційний суд не знаходить порушень, то Президент скасовує акт, яким він призупинив дію акта місцевої влади, призупинив її діяльність та призначив тимчасового державного уповноваженого і все повертається як було.

Якщо ж порушення є, то проводяться позачергові вибори.

Ця стаття виписана дуже обережно і без надання Президенту широких повноважень. Він не може от так ні з того і ні з чого розпустити місцеву раду. Для цього треба 1) рішення Конституційного Суду та Верховної ради. Запобіжників більше ніж достатньо.

Правда, дуже зручно "забувати" про ті абзаци статей, які не вписуються в критику? Я пропоную більш дієвий варіант. Створити свою версію Конституції, порізавши проект як буде зручно і критикувати його. Хто там буде розбиратись, що там насправді?


Частина 3. Брати-близнюки

Уявіть, що ви берете всі голосування Ради цього скликання і аналізуєте ці голосування по всім депутатам аби виявити закономірності. А потім ці закономірності показуєте у графічному вигляді. Кожен депутат – це маленька крапка. І чим більше депутат Іваненко голосує синхронно з депутатом Петренком, тим ближче їхні крапки будуть на цьому графіку. Тобто ви зможете відслідкувати близькість позицій депутатів та фракцій не по їхнім словам, а по конкретним діям, тобто голосуванням. Більше того, це буде математичний розрахунок, який не можна підробити, бо його можна перевірити. Так от, такий графік залежностей голосування був побудований Тимофієм Миловановим та проектом VOX Ukraine

БПП – червоний, НФ – темно-зелений, Ляшко – темно рожевий (хі-хі), Батьківщина – темно-червона, Самопоміч – яскраво-зелена, жопоблок – синій, Відродження – сірий, Воля народу – блакитний, позафракційні – жовті.

Те, що БПП та НФ – практично одна партія та голосують однаково ні для нікого не новина. Але подивіться як близько розташовані РПЛ та Самопоміч. Голова фракції Самопоміч Березюк (велика яскраво-зелена крапка) знаходиться до ляшківців ближче, чим, навіть, до половини своєї фракції.

Чи не пора Самопомочі та Ляшкам прослідувати прикладу БПП та НФ і об'єднатись в одну партію? І виборцям буде легше приймати рішення, і спонсорам буде легше фінансувати один бюджет і нам буде легше зрозуміти їхні дивні вчинки та маневри.

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація