Щороку людина споживає з їжею близько 250 грамів пластику, що накопичується в кишечнику, викликаючи хронічне запалення, дисбактеріоз і підвищений ризик раку. Ці заряджені частинки проникають через бар'єри, руйнують корисні бактерії, порушують імунну функцію та призводять до системних захворювань, а їхня кількість у біосфері вже перевищує трильйони.

фото з документального фільму: Nanoplastics. Threat to Life | ALLATRA Documentary

Шляхи потрапляння до організму

Наночастинки пластику потрапляють в організм переважно через їжу та воду. Дослідження показують, що пластик виявлено в фруктах, овочах, м'ясі, молоці та навіть солі. Щороку виробляється понад 400 мільйонів тонн пластику, значна частина якого розпадається на мікро- та наночастинки, забруднюючи харчові ланцюги. У поверхневому шарі океану міститься до 350 трильйонів таких частинок, які через випаровування потрапляють в атмосферу та осідають на сільськогосподарських угіддях.

Через дихання людина вдихає до 106 тисяч частинок мікропластику за двогодинну прогулянку в мегаполісі, а шкіра слугує додатковим шляхом проникнення. Потрапляючи в кровотік, частинки поширюються по органах, але в кишечнику вони накопичуються особливо активно, оскільки їжа є основним джерелом.

Накопичення в тканинах кишечника

Наночастинки осідають у стінках кишечника, проникаючи через слизову оболонку завдяки своєму малому розміру – меншому за 1 мікрометр. Вони долають бар'єри, призначені для захисту від токсинів, і накопичуються в тканинах, порушуючи функції ендокринних та репродуктивних органів. У кишечнику ефект проявляється через взаємодію з клітинами епітелію.

Електростатично заряджені частинки прилипають до мембран клітин, викликаючи окислювальний стрес і запалення. Вони пошкоджують мітохондрії, знижуючи вироблення енергії, що призводить до загибелі клітин. Це порушує бар'єр кишечника, дозволяючи токсинам з їжі проникати в кров і викликаючи системні проблеми, такі як аутоімунні захворювання.

Вплив на мікробіом кишечника

Наночастинки пластику значно впливають на мікробіом – спільноту бактерій, що забезпечують травлення, імунітет і синтез вітамінів. Вони викликають дисбактеріоз, змінюючи баланс мікрофлори: пригнічують корисні бактерії та сприяють розмноженню патогенних.

Дослідження на тваринах і людях підтверджують, що пластик знижує різноманітність мікробіому, що призводить до імунної депресії. Організм гірше протистоїть інфекціям, погіршується всмоктування поживних речовин, зростає ризик хронічних запалень. Заряджені частинки посилюють цей ефект, взаємодіючи з бактеріями та сприяючи їхній мутації.

Запалення та онкологічні ризики

Хронічне запалення в кишечнику, спричинене наночастинками, стає основою для розвитку серйозних захворювань. Пластик запускає окислювальний стрес, пошкоджує ДНК і викликає мутації, що підвищує ризик раку кишечника. Дослідження пов'язують накопичення пластику з онкологічними захворюваннями, включаючи рак грудей і легень, але в кишечнику ефект особливо виражений через пряме потрапляння з їжею.

Заряджені частинки порушують іонні канали та рецептори клітин, створюючи «шум» у біоелектричних сигналах. Це призводить до неадекватної імунної відповіді: організм реагує на відсутні загрози або ігнорує реальні. Як наслідок – аутоімунні розлади та хронічні запалення, що посилюють ризик онкопатологій.

Довгострокові наслідки для здоров'я

Накопичення наночастинок у кишечнику впливає не тільки локально, а й на весь організм. Порушення бар'єру дозволяє токсинам поширюватися, викликаючи ендокринні розлади, безпліддя та нейродегенеративні захворювання. Дослідження показують, що пластик виявлено в кожному органі, але кишечник слугує «воротами» для системного забруднення.

У дітей ефект проявляється з внутрішньоутробного періоду: порушення розвитку мозку, імунної та нервової систем. Зростання онкологічних захворювань і антибіотикорезистентності пов'язане з пластиком, який сприяє мутаціям бактерій. Без нейтралізації заряду пластику шкода може зрости, роблячи захворювання незворотними.

Шляхи протидії загрозі

Наукові групи пропонують нейтралізацію електростатичного заряду наночастинок, що може знизити шкоду на 50%. Це дасть час для розробки методів очищення біосфери та організму. Необхідні глобальні зусилля: скорочення виробництва пластику, покращення утилізації та моніторинг забруднення. Особистий захист – уникнення пластикової упаковки та фільтрація води – може зменшити ризик, але системне рішення вимагає міжнародної співпраці.