Останнім часом у нас сформувалося чимало міфів щодо співпраці з МВФ, які активно підігріваються учасниками політичного процесу з різних політичних сторін. Зокрема, щодо того, що МВФ начебто постійно висуває нові і нові вимоги, демонструючи небажання співпрацювати з Україною не зважаючи на ухвалення будь-яких рішень.

Перш за все, необхідно вказати, що питання про надання нової програми Україні буде розглядатися МВФ 9 червня. За останні місяці Фонд вже прийняв рішення про допомогу чи програми співробітництва більш ніж з 60 державами. Першими у «черзі» були найбідніші країни. Тепер будуть ухвалюватися рішення щодо таких держав як Україна. Це не демонстрація якогось унікального ставлення. Просто в МВФ вважають, що є держави, для яких допомога – більш нагальна. Це – логіка МВФ у відносинах з державами за коронакризи. Насправді, те, що ми – не у перших рядах, не так і погано. Отже, в МВФ вважають, що не все у нас так і погано.

Далі. Днями буде представлений остаточний офіційний текст меморандуму про співпрацю з МВФ. На його підставі і можна буде щось коментувати. Все інше – просто домисли. Ключове завдання України – увійти у програму співпраці з фондом. Виконання ж чи не виконання тих або інших умов буде предметом подальшого обговорення.

Варто додати, що співпраця з МВФ – це не лише ті 5 мільярдів доларів, про які йдеться у самій програмі. Це ще і пов'язані з цим програми допомоги — від Світового банку, Євросоюзу, урядів Канади та Японії. Загалом, це десь 8-10 мільярдів доларів. Крім того, це можливість виходити на інші ринки запозичень.

Ну і ще. Варто нагадати, що потреба співпраці з МВФ повязана з довгою історією запозичень, у результаті якої ми змушені витрачати сотні мільярдів гривень щорічно на обслуговування боргів, які взяли «міцні господарники Януковича», потужні менеджери та усі інші «реформатори» різних епох. Дехто з них, на відміну від президента-втікача, і зараз на щось претендує. Дехто навіть «захищає» Україну від МВФ у рамках своєї політичної діяльності зараз.

Україна почала співпрацю з МВФ ще в 1994 році. Під час криз 2008-2009 та 2014-2015 років, під час президентства Януковича наша держава зверталася по допомогу до Фонду, отримуючи значну підтримку. Об'єми програм були у 16 мільярдів доларів (2008 рік), 15 мільярдів доларів (2010 рік), 15 мільярдів доларів (2014 рік). Саме у цих програмах були детально прописані зобов'язання України у сфері тарифів, газової політики, які сьогодні вже не можна відкинути. Якщо такі пункти справді потраплять у новий меморандум, це означатиме лише те, що МВФ не хоче відмовлятися переглядати свою багатолітню стратегію щодо України. Власне, а чого вони мають від цього всього відмовлятися?

І все ж співпраця з МВФ нам потрібна. Отримати робочу програму з МВФ – значить, спокійно пройти цей і наступний роки, коли невизначеність, спричинена пандемією, – безпрецедентна. Коли зможемо відновити сили – будемо сильніші і у переговорах з кредиторами.