На тлі глобальних проблем, з якими зіткнулася Україна зараз, питання легалізації грального бізнесу начебто відійшло «на другий план», хоча його, звісно, ніхто і не думав забувати. Просто хто ж зараз, у період пандемії та економічної кризи, лісових пожеж та відкриття ринку землі звертатиме увагу на такі «дрібниці»? Очевидно, що усі зацікавлені сторони теж так вважають, а тому сконцентрувалися на роботі на рівні парламентських комітетів, просуваючи свої власні інтереси. І не факт, що ці інтереси відповідатимуть інтересам широкого загалу.

Тут варто нагадати про наступне. Питання легалізації грального бізнесу постало досить давно, вирішити його намагалися ще за часів минулої влади, але усі відповідні законопроекти незмінно «глохли» на рівні парламенту.

І причини цього теж, загалом, зрозумілі. Хоча гральний бізнес у нас формально заборонений дуже давно, але реально він весь цей час не лише розвивався, але й процвітав, за рахунок відомого кожного українцю механізму т.зв. «лотерей». Чому «так званих», бо легендарні «космолоти» та інші точки по позбавленню громадян України грошей можна назвати чим завгодно, але не «лотереями». Тим не менше, законодавчо все проходило і існувало саме завдяки «лотерейним» дірам у законодавстві.

Ідея легалізації полягає у тому, щоб назвати біле – білим, чорне – чорним, а гральний бізнес – гральним бізнесом, і, відповідно, оподатковувати його саме як гральний бізнес. Тобто як щось, що приносить високий дохід але не передбачає виготовлення чогось суспільно-корисного. Тому податки мають бути високими, і, найголовніше, побудованими на основі одних і тих самих критеріїв для всіх учасників ринку. Інакше «легалізація» втратить будь-який смисл.

Що зараз відбувається із багатостраждальним питанням легалізації, яку, власне, президент Зеленський обіцяв ще під час передвиборчої кампанії? Там знову «все складно», адже у гру вступило «лотерейне лобі», що позначилось у поправках до обговорюваного «базового» законопроекту, де знову «непомітно» з'явилося виключення лотерей з дії законодавства про гральний бізнес.

Навіщо це потрібно теж ясно. У лотерей – інше оподаткування, значно «вигідніше», аніж має бути для грального бізнесу. Тож називаємо лотереями все, що завгодно, ну а далі – рахуємо гроші. Наприклад, законодавець хоче впровадити термін «лотерея тото». Тобто, така лотерея, в якій результати встановлюються на основі результатів спортивних матчів. Фактично, те саме букмекерство, але «лотерейне». І, звісно, геть по іншому оподатковане. Ясно, що за таких умов ні про яку реальну легалізацію букмекерської діяльності мова вже не буде йти. Увесь сегмент «легального букмекерства» підбере лотерея. Тож якщо ми підемо шляхом «прогресуючої лотеризації», то це означитиме перезапуск «космолотів». Звісно, дещо під іншим соусом, але точно з таким самим наповненням.

Ефективна легалізація грального бізнесу відбудеться лише у тому випадку, якщо передбачатиме єдині правила гри для всіх. Без будь-яких виключень. Як би хто себе чим не називав (хоч «лотереями», хоч «розповсюдженням гуманітарної допомоги через автомати»). Лише у такому випадку можна встановити реальне та справедливе оподаткування, і все це матиме сенс з точки зору наповнення бюджету та реалізації соціальних функцій держави.