Починаючи з 2013 року, коли відмова від підписання Угоди про асоціацію з ЄС спровокувала Майдан та, зрештою, зміну влади та повне перезавантаження вітчизняної політики, для багатьох українців «асоціація» перетворилася на своєрідний символ. У першу чергу — символ «європейського вибору» та відповідних прагнень, символ геополітичного вектору розвитку України.

Водночас, на цьому тлі сам зміст Угоди часто забувається. Адже вона — це не просто декларація або набір «побажань». Ні, Угода про асоціацію — це дороговказ конкретних кроків, які має реалізувати Україна, перш ніж говорити про якісь подальші європейські перспективи. Насправді, планомірна реалізація «асоціації» означає для євроінтеграції значно більше, ніж декларації про бажання «приєднатися до Європи». Навіть і на рівні змін до Конституції.

Водночас, з самою імплементацією норм все у нас не так і просто. Деякі положення «асоціації» обговорюються широко і відомі багатьом громадянам. Наприклад, питання, які стосуються енергетики. Деякі ж, не зважаючи на свою першочергову значимість, залишаються поза широкою увагою.

Загалом, ідеологічно «асоціація» вимагає від України створення умов для конкуренції, ринкових принципів ціноутворення, і це стосується не лише очевидних, енергетичних напрямків, але й таких як, приміром, залізниця. Хоча у більшості громадян вітчизняний залізничний транспорт поки що не особливо асоціюється з «євроінтеграцією», помітні зміни відбуваються і там.

Проблеми тут теж, загалом, «стандартні». Наприклад — проблеми з ухваленням відповідної нормативно-правової бази. Незважаючи на відсутність оновленого Закону «Про залізничний транспорт», розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2019 № 591-р погоджено Стратегію АТ «Укрзалізниця» на 2019-2023 роки. Звісно, це лише тимчасова норма, адже кінцева задача реформ у залізниці — ухвалення законопроекту «Про залізничний транспорт» (№1196-1 від 06.09.2019, який покликаний забезпечити реалізацію наступних цілей: лібералізація у сфері залізничного транспорту, створення умов для розвитку конкуренції на ринку залізничних перевезень з урахуванням основних вимог законодавства ЄС.

Щодо згаданого вище законодавства Європейського Союзу, то тут все визначено Директивою Ради ЄС від 21 листопада 2012 року про єдиний залізничний простір ЄС (2012/34/ЄС). Вона, зокрема, передбачає формування корпоративного центру та чотирьох функціональних вертикалей – інфраструктура, вантажні перевезення, пасажирські перевезення та виробництво. Фактично, мова про диверсифікацію єдиної структури. Саме це і є ключовим напрямком для реформи АТ «Укрзалізниця» (за умови відсутності оновленого законодавства) — організаційне та фінансове відокремлення підрозділів Товариства від оператора інфраструктури.

І треба відзначити, що дещо уже зроблено на цьому напрямку. Наприкінці 2020 року було створено філію «УЗ КАРГО», до складу якої увійдуть вантажний рухомий склад та необхідні активи і ресурси для його обслуговування, у т.ч. вагонні та локомотивні депо. На практиці все це означає відокремлення вантажного перевізника «УЗ КАРГО» від оператора інфраструктури «УЗ ІНФРА», до складу якого увійдуть колії, станції, пристрої сигналізації та зв'язку, інші активи і ресурси для забезпечення експлуатації інфраструктури та управління рухом поїздів.

Створення вантажної філії з наділенням її необхідними активами і ресурсами відповідає принципам, які передбачені відповідно до Угоди про асоціацію з ЄС. Власне, саме Угода це і передбачає. Об'єктивно, це наближає нас до справді європейських підходів до організації залізничного транспорту, а, отже, і до євроінтеграції як такої, бо євроінтеграція — це не просто політичні бажання та декларації, не просто цінності та ідеї, але й, у першу чергу, стандарти та принципи. Наприклад, відповідно до згаданої вище Стратегії, для забезпечення потреби у відновленні рухомого складу Товариства також буде створена вертикаль з виробництва та сервісу, що буде спеціалізуватись на будівництві, виконанні капітальних ремонтів та модернізації рухомого складу. Таке підприємство також може надавати послуги приватним перевізникам та власникам рухомого складу на ринкових засадах. Тобто, це уже означає ринкові підходи та можливості, і це теж — досить важливо.

Зрозуміло, що все це буде викликати у когось критику та невдоволення, але тут треба розмежовувати конструктивне бажання створити кращі умови, та відкидання будь-яких реформ та змін. Підписавши «асоціацію», ми обрали для себе шлях наближення до європейських принципів організації усього: від сільського господарства і енергетики і до залізниці. Ці зміни — незворотні. Як і поділ монополістів та запровадження ринкових принципів у тарифоутворенні. І це, мабуть, найголовніше.