Новітній тренд української політики – похід у політику різних «митців»: від співаків і до акторів. Зрозуміло, що це – відображення тренду останніх президентських виборів, коли відомий актор В. Зеленський «всуху» переміг відомих політиків та з 73 відсотками підтримки переміг у другому турі. Відповідно, уже на парламентських виборах, які стартували майже одразу після президентських, можна побачити чимало митців та шоуменів. Як у списках політичних партій, так і на мажоритарних округах.
Але не треба все це оцінювати однозначно. Звісно, похід у політику «непрофесіоналів» — суперечливе явище. З одного боку — це реалізація об'єктивного запиту на оновлення політичної еліти. Люди втомилися від засилля корупціонерів, «схем» та клановості. Вони хочуть «нових обличь», і тут представники шоу-бізнесу є найочевиднішими кандидатами, бо досить відомі і не потребують додаткової «розкрутки». З іншого боку – масовий «прихід» у політику людей, далеких від неї, несе зрозумілі ризики для політичної системи загалом.
Водночас, митців та шоуменів у політиці теж не треба оцінювати «всім скопом». Тут треба розуміти, якими у політичному сенсі є даний кандидат. Як на мене, треба звертати увагу на наступні параметри.
По-перше, це політична позиція медіа-персони. Чи мав він її раніше? Чи висловлював? Чи користувався популярністю, аби поширювати політичні ідеї? Дехто із представників шоу-бізнесу – дуже політизований, має чіткі ідеологічні погляди, може і хоче їх відстоювати. Такі кандидати – готові йти у політику вже зараз.
По-друге, це громадська активність. Чи розумів раніше шоумен або митець свою громадську місію як відомої людини? Чи використовував він її для вирішення серйозних суспільних задач: допомога тим, хто її потребує, захист суверенітету та територіальної цілісності, допомога армії тощо? Якщо так, то він, очевидно, може бути гідним депутатом.
По-третє, це зв'язок кандидата з певною громадою, розуміння її запитів та потреб. Логічно, якщо, приміром, на певному окрузі балотуються шоумен, який там народився і виріс. Очевидно, він цілком може претендувати на представництво інтересів своїх земляків.
Наприклад, дуже багато запитань до кандидатів від президентської партії «Слуга народу» є зараз на мажоритарних округах. Але і тут треба підходити до кожного конкретного випадку індивідуально.
По округу номер 197 у Черкаській області від «Слуги народу» балотується відомий шоумен Олександр Скічко. Чи можемо ми його балотування вписати у звичну схему «походу шоубізнесу в політику»? Очевидно, що тут не все так просто.
Олександр все своє професійне життя займається не тільки медійними та благодійними проектами, він також має економічну освіту (закінчив факультет міжнародної економіки Київського економічного університету), а головне — обирається по округу, звідки сам родом. Олександр створив успішне телевиробництво, він явно не йде до політики займатися бізнесом, а навпаки залишає комфортне та спокійне життя заради депутатської діяльності. Скічко чудово розуміє специфіку свого регіону, проблеми, які турбують людей, то чому він не може йти у депутати?
Якщо повернутися до окреслених вище критеріїв, то Скічко виклав власне бачення свої політичної місії у відповідному зверненні, де окреслив цілі свого «політичного походу». Зокрема, це допомога президенту Зеленському у протидії «системі». Для «несистемного» політика – цілком зрозуміле формулювання задачі. Щодо громадської активності, то кандидат регулярно співпрацює із благодійним фондом «Таблеточки» і є співзасновником фонду «Обираємо майбутнє разом». На користь кандидата грає чиста репутація: ніколи не був депутатом, жодних посад не займав, в схемах участі не брав, успіху добився самостійно. Нарешті, якщо вести мову про зв'язок з громадою, то він, очевидно, є, бо кандидат від 197 округу (Канів, Золотоноша та частина Черкас) сам народився і виріс у Черкасах.
Тож чому б ні? Формальних та змістовних заперечень проти участі у виборах таких кандидатів як О. Скічко я не бачу. Думаю, він точно буде не найгіршим нардепом нового скликання.
