Роздрібний ринок електроенергії – питання важливе, яке постійно обговорюється, але розуміння природи цієї проблеми у громадян додається повільно. Це зрозуміло. З одного боку, питання складне, впровадження самого ринку зараз на початкових етапах. З іншого боку, громадяни вже отримали дві платжіки (хоч загальна сума не змінилась) й не розуміють, чому так. Водночас, так само очевидно, що іншого шляху, окрім впровадження ринку, у України немає.

6 лютого 2018 року у Верховній Раді відбувся круглий стіл на тему: «Роздрібний ринок електричної енергії України: перший місяць функціювання, виклики, проблеми та шляхи їх подолання». Його учасники обмінювалися думками щодо появи в Україні енергетичного ринку. Хоча більшість учасників, загалом, вітала ідею впровадження ринку, але щодо реалізації цієї ідеї на практиці було висловлено і кілька критичних зауважень.

Перш за все, у виступах представників урядових структур висвітлювалася питання, що ж, власне, криється за цим самим «ринком електроенергії»? Якщо говорити про зміст реформи, то в результаті її проведення відбувається демонополізація роздрібного ринку — розукрупнення обленерго, як історичних постачальників та розподільників електричної енергії, які надавали послуги усім споживачам України, як промисловим, так і населенню за регульованою ціною, поєднуючи в одній юридичній особи три ключові функції роботи роздрібного ринку: технологічну функцію розподілу електричної енергії мережами; функцію надання послуг комерційного обліку, вимірювання обсягів товару і прийняття цих обсягів для розрахунків між суб'єктами ринку; функцію постачання електричної енергії за регульованими цінами.

З 1 січня відбулося відділення технологічної складової розподілу електричної енергії, яка є фактично діяльністю ринків природних монополій, від діяльності з постачання. Основна мета таких заходів – сприяти доступу постачальників до споживачів незалежно від того, чи є в постачальника електричні мережі, чи немає. Тобто, на сьогодні особа, яка володіє мережами, не має юридичного права здійснювати діяльність з постачання або з виробництва електричної енергії. Таким чином, споживач може обирати постачальника, і навіть може сам стати роздрібним постачальником, закуповуючи у оптового постачальника електроенергію. Таким чином, відбувся перехід з однодоговірної конструкції з одним постачальником усіх послуг на дводоговірну конструкцію, коли в споживача окремі відносини з розподільником по технологічній складовій і окремі відносини стосовно постачання електричної енергії (тому й дві платіжки). Замість традиційних обленерго виникають нові суб'єкти ринку електроенергії, і це створило умови для його демонополізації. Врегульовані відносини між новими створеними суб'єктами та оптовим постачальником електричної енергії. Опрацьовані і тарифні методології для нових суб'єктів роздрібного ринку.

Це стосовно сутності реформи, ухвалених рішень та наслідків їх ухвалення. Звісно, лунали і серйозні критичні зауваження щодо здійснюваних кроків.

Фактично всі учасники дискусії наголошували на проблемі неплатежів з боку деяких відомих споживачів. Зокрема, на Донбасі, де рівень очікування оплати за електроенергію з боку державних шахт або водоканалів є невисоким. Зростання неплатежів – загальна проблема. За 2018 рік борги населення за житлово-комунальні послуги виросли до 55,6 мільярдів гривень. Зрозуміло, що проблема неплатежів, м'яко кажучи, не підвищує привабливість ринку.

На даний момент з 16,5 млн. споживачів реформою поки що охоплено лише 0,5. Це означає, що зараз найважливіше питання – перехід до другого етапу створення ринку електроенергії, що має забезпечити реальний ціновий ефект для споживачів. Зрозуміло, що постачальник не може продавати споживачу дешеву енергію, якщо у виробника вона дорога. Це означає, що важливе питання створення ринку – доступ на нього нових гравців (зокрема, мова про імпорт електроенергії) з метою підвищення конкурентності і, зрештою, зниження цін.

Ще одна проблема – відмова від т.зв. «нічних тарифів» на електроенергію. Це обґрунтовується положенням законодавства про неможливість субсидування одних споживачів за рахунок інших і є логічною. Водночас, для декого з промислових споживачів це стало вельми серйозною проблемою.

Відзначаючи підтримку ідеї ринку, щодо наявного етапу його впровадження лунала критика, мовляв, ринок – це конкуренція, а її поки що у нас на ринку електроенергії не багато. Проте перший етап реформи триває лише півтора місяці, тому грандіозних результатів чекати не слід. Важливо, що на даному етапі реформи закладається фундаментальна правова база, яка зробить у недалекому майбутньому можливість більш радикальних змін, надаючи юридичне визначення усім ключовим аспектам побудови ринкових та конкурентних відносин. І це, мабуть, на даному етапі є найважливішим.